Людству відомо близько 200 вірусів, і з багатьма серед них ми успішно живемо, як-то з вірусом герпесу, яким інфіковано 95% людей. З ВІЛ/СНІД в Україні живе 0,5% населення.
І це найбільш вивчений наукою вірус. Водночас він найбільш політизований та овіяний найбільшою кількістю міфів. Тема ВІЛ-інфекції тісно пов’язана із стереотипами і дискримінацією. ВІЛ-позитивні люди мають проблеми із здобуттям освіти та працевлаштуванням, часто бояться сказати про свій статус навіть рідним. Що правда про ВІЛ/СНІД, а що вигадка, розповідає психолог, медик за освітою, громадська активістка, яка впродовж багатьох років відстоює права ВІЛ-позитивних, Лайма ГЕЙДАР.
ВІД ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ НЕ ПОМИРАЮТЬ.
Помирають від її наслідків: імунітет перестає працювати, організм починають атакувати грибкові захворювання, герпес, безкінечні застуди, запалення легенів, потім різні види раку. У більшості ВІЛ-позитивних в Україні – туберкульоз, оскільки ці люди живуть за межею бідності. Таких хворих лікують найперше симптоматично. Ніхто не назначатиме АРВ-препарати, допоки у людини не вилікують туберкульоз. Адже ця хвороба, що передається повітряно-крапельним шляхом, набагато небезпечніша, ніж інші недуги. Захиститися від туберкульозу годі, а щоб отримати ВІЛ-інфекцію треба сильно «постаратися».
ВІЛ МОЖЕ «МОВЧАТИ» ДО 15 РОКІВ.
95% ВІЛ-позитивних людей не знають про свій статус, адже перша стадія захворювання – безсимптомна й триває від 3 до 15 років. Друга супроводжується стійким збільшенням і запалення лімфатичних вузлів. Третя характеризується зменшенням ваги, з’явою хронічної втоми і сонливості, нестерпного свербіння, збільшується селезінка, уражаються очі й слизові оболонки умовно патогенними мікроорганізмами (грибками). При четвертій стадії захворювання поступово руйнується імунна система, відбувається масове ураження усіх життєво важливих органів та систем організму: від шлунково-кишкового тракту до центральної нервової системи, можуть розвиватися злоякісні пухлини. Найпоширеніші причини смерті у ВІЛ-позитивних людей – це туберкульоз, пневмонія і рак.
НАЙБІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНА КРОВ, СПЕРМА ТА… ОРГАЗМІЧНІ ЖІНОЧІ ВИДІЛЕННЯ.
Щоб інфікуватися, потрібно обмінятися біологічними рідинами. ВІЛ-інфекція міститься у всіх рідинах, але найбільш небезпечні для інфікування сперма, кров, материнське молоко та оргазмічні виділення жінки. Більше шляхів передачі ВІЛ-інфекції (зі сльозами, слиною, сечею тощо) немає. А щоб втілити «мрію» про передачу ВІЛ через поцілунок, треба випити шість літрів слини і мати в роті відкриту рану. Але попри це, якщо у вас гінгівіт або пародонтоз, ви маєте звичку прикушувати язик – ризик інфікуватися зростає. Зауважу: не чистіть зуби за дві години до і після орального сексу, адже щіткою ви дряпаєте слизову і відкриваєте ворота в організм для різноманітних інфекцій. До речі, ВІЛ не гине ні в спирту, ні в перекисі водню.
БЕЗПЕЧНИЙ СЕКС – ІЗ ПРЕЗЕРВАТИВОМ, ЛАТЕСНИМИ СЕРВЕТКАМИ І В …ХІРУРГІЧНИХ РУКАВИЧКАХ.
Будь-який секс пов’язаний із тертям, і тому це дуже травматичний процес із фізіологічної точки зору. Це травма слизових оболонок. Ми мусимо це усвідомлювати і використовувати презерватив. Найнебезпечніша рідина для інфікування – це сперма, адже вона містить плазму крові. Пам’ятайте, що кілька сперматозоїдів та вся потрібна для інфікування флора і фауна міститься у так званій змазці – краплях сперми, що виділяться під час збудження. Саме тому контрацепція у вигляді перерваного статевого акту не спрацьовує ні для попередження вагітності, ні для попередження інфікування. Жіночі виділення небезпечні для інфікування саме під час оргазму, коли плазма крові проникає через стінки вагіни і виділяється разом із секретом бартолінових залоз. Тому якщо у вас немає бар’єрної контрацепції (чоловічих чи жіночих презервативів, латексних серветок для орального сексу з жінкою), від проникаючого сексу краще відмовитися. Якщо маєте маєте подряпини на руках, десять разів подумайте, чи пестити партнера. Або використовуйте медичні рукавички.
У ВІЛ-ПОЗИТИВНИХ БАТЬКІВ ЗДОРОВІ ДІТИ.
Природа турбується про це сама: зі 100 віл-позитивних 70 народять здорових дітей навіть без допомоги лікарів. Для того щоб допомогти решті 30, є антиретровірусна терапія, яку проходять жінки під час вагітності. Додатково їм роблять сухий кесарів розтин, що унеможливлює інфікування. Такі мами не годують немовлят грудьми, адже материнське молоко – це рідина, якою можна інфікуватися. Завдяки сучасним технологіям у деяких країнах, наприклад, у Франції, Німеччині, Швеції, взагалі не народжуються ВІЛ-позитивні діти або є не більш як один-п’ять випадків на 100 «позитивних» мам.
Тепер і для чоловіків продовження роду – не проблема. Достатньо очистити сперму – виокремити сперматозоїд (він не є носієм ВІЛ) із рідини і ввести в яйцеклітину – і маєте здорову дитину. Цю процедуру роблять в багатьох приватних клініках. Таке явище стало масовим.
ІМУНІТЕТ ДО ВІЛ.
Є люди, нечутливі до ВІЛ-інфекції. Ці випадки описано у медлітературі. Але нечутливих людей украй мало. До слова, обрізані чоловіки менш чутливі, ніж необрізані, тож ймовірність інфікуватися у них менша. Також є випадки, коли після приймання АРВ-препаратів упродовж 4–5 років ВІЛ-інфекцію взагалі не виявляли у крові, тобто аналізи показують, що людина ВІЛ-негативна. При цьому вірус не гине, він «ховається» у клітинах-довгожителях.
