Одного разу ви зустрінете щось своє.
Особисто для вас створене.
Це егоцентрично звучить, але почекайте, я розповім просто і ясно.
Давним-давно в комісійному магазині я побачила кофточку. Звичайну кофточку малинового кольору з круглим комірцем і зав’язочками на рукавах. Я приміряла – ах, як мені підійшла ця кофтинка. Вона немов на мене була зшита! І колір, і фасон, і комірець, і зав’язочки…
Зовсім інша дівчина дивилася з дзеркала! Але грошей було так мало. А дитині рік. І невідомо, коли стипендію дадуть – такі були часи. Грошей в обріз, рівно на кофточку. Я була відповідальна. Я не купила. Я тільки з гірким жалем подивилася ще раз на кофточку, погладила її і пішла.
І досі її пам’ятаю – жодна річ більше не підходила мені так, як та кофточка чарівна.
А стипендію дали через день! Але кофтинки вже не було …
…Одного разу в житті вам зустрінеться щось, створене особисто для вас.
Це може бути що завгодно. Річ. Домашня тваринка. Місто. Особливе місце. Інша людина. І ви всім серцем, всією душею відчуєте: це моє!
Це для мене!
Ця людина створена для мене!
Це місто біля моря – воно моє! Я повинен жити тут!
Це ідеальні, мої особисті чобітки! Вони для мене зшиті!
Це моє кошеня! Воно для мене з’явилося на світ! Немає в цьому егоцентризму.
Є впізнавання і ідеальний збіг.
І саме в цей момент грошей або ресурсів буде в обріз. Рівно стільки, скільки потрібно витратити, віддати.
Ось і витратьте.
І ви про це не пошкодуєте ніколи.
Але пошкодуєте про те, що не наважилися.
З найблагородніших помислів – не наважилися… І все одно пошкодуєте, і все життя будете пам’ятати.
Є в світі те, що створене для нас – щоб зробити нас щасливими.
Не проходьте повз – життя коротке. І є тільки одна-єдина «наша кофточка».
Наша людина.
Наше місто.
Наша справа…
Те, що спеціально створене особисто для нас…
Автор – Анна Кірьянова
