Батько відповів: “Оскільки ваше покоління живе сьогодні: без молитви, без співчуття, без честі, без поваги, без сорому, без скромності, не читаючи книг… Ми, люди 1939 – 1985 рр., благословенні. Наше життя – це живий доказ цього: ми ніколи не носили шоломів, граючись та катаючись на велосипедах. Ми не боялися ходити самі до школи з першого дня. Після школи ми гралися до заходу сонця. Ми ніколи не дивилися телевізор пів дня. Ми гралися з справжніми друзями, а не друзями з інтернету. Коли ми були спраглими, ми пили воду з-під крана, а не з пляшки.

Ми не часто хворіли, хоча ми ділилися однією склянкою соку з чотирма друзями. Ми щодня їли картоплю і багато хліба і ніколи не набирали ваги. Ми самі створювали свої іграшки і гралися ними і ділилися своїми іграшками та книгами. Наші батьки не були багатими. Вони дарували нам свою любов, навчили нас цінувати духовність, дали нам розуміння справжніх людських цінностей – чесності, вірності, поваги, наполегливої ​​праці.

У нас ніколи не було мобільних телефонів, DVD, PlayStation, Xbox, відеоігор, ноутбуків , інтернет-чатів.

Але у нас були справжні друзі! Наші спогади були на чорно-білих фотографіях, але вони були яскравими та барвистими, ми із задоволенням переглядали сімейні альбоми, та з повагою зберігали портрети наших предків.

Ми не викидали книги в смітник, ми стояли за ними в черзі. Ми не показували своє життя публіці і не обговорювали життя інших. Ми унікальне та найрозумніше покоління, тому що ми останнє покоління, яке слухало своїх батьків і перше покоління, яке слухає своїх дітей.