Незмінне правило життя: якщо людина — ваша доля, вона залишиться з вами попри всі негаразди. Якщо лиш ви працюєте над стосунками, лелієте їх — краще її відпустити. Самі ви отримаєте хіба розчарування.

Кожна нова людина, яка з’являється в нашому житті, має виконати свою місію. І піти. І тримати її не треба — ось філософія і пояснення всіх розлук в житті. Вона піде, ми залишаємося. І живемо далі. І йдемо вперед.

Для чого нам розлуки?

Не тягніть за собою, не прив’язуйте до себе людину, яка вас не цінує, яка порівнює вас з іншими. Цінуйте тих, хто поважає, любить вас. Не втрачайте себе! Люди приходять і йдуть, виконавши своє призначення.

Наважитися й піти

Емоційний зв’язок — надзвичайно важлива і водночас трепетна річ. Його треба оберігати та плекати. Але якщо ви витрачаєте даремно сили, щоб зміцнити стосунки з людиною, негідною цього, — відпустіть її. Відпустіть всіх поганих і безсердечних людей, що вносять у ваше існування дискомфорт і розчарування.
Підіть від тих, хто змушує вас страждати.

Не тримайте поруч з собою людину, яка вас не цінує, не бачить ваших чеснот, постійно критикує. Струсіть з себе згубний вплив недоброзичливців і пліткарів. Не доводьте нікому власну цінність. Той, хто сам її розгляне без прикрас — оце і є ваша людина.

Будьте з тими, хто може розрадити в скрутну хвилину, і тримайтеся на відстані з тими, хто цілеспрямовано (і навіть ненавмисно) вам шкодить.

Отже:

• Ідіть, не замислюючись, від усіх, хто завдає вам моральної та матеріальної шкоди.
• Облиште все, що неможливо виправити та змінити.
• Абстрагуйтеся від болю, негативу і зради. Але не забувайте, що вони існують у світі.
• Замкніть в клітку своїх демонів і контролюйте очевидні внутрішні страхи.
• Пам’ятайте, що страждання — це просто питання вибору.
• Не обманюйте себе і не применшуйте справжній стан зі своїми токсичними стосунками тільки через страх самотності.
• Пам’ятайте: ви і тільки ви можете встановлювати правила гри у своєму житті.

Біль, після якого залишаються шрами

Ми розпадаємося на шматочки, розчиняємося в чужій особистості, втрачаємо своє обличчя. Ми втрачаємо характер, рішучість, що лежать в основі нашого «я». В результаті страждає душевний стан. Тут не обов’язково бачити якісь зовнішні прояви. Процеси, що відбуваються всередині, непомітні. Тим вони і небезпечні. Тому що ніхто не врятує, і ніхто не витягне вас з цього стану.

Виникає самотоксичність. Токсичними щодо самих себе ми стаємо:

• Коли покірливо погоджуємося залежати від довколишніх умов.
• Коли втрачаємо сутність, переставши думати про власні бажання і піддаючись на вмовляння чужих людей.
• Коли стаємо хронічними жертвами.
• Коли знецінюємо власні думки, прагнення і досягнення.
• Коли культивуємо негативний внутрішній діалог, мінімізуючи спілкування з людьми.
• Коли не займаємося об’єктивним самоаналізом.

Безумовно, ми вразливі перед можливою зрадою і лицемірством того, кого вважаємо своїм другом, близькою людиною. Тому що віримо, широко відкриваємо власне серце. Але навіть якщо ви вже один раз обпеклися в стосунках, не варто втрачати віри. Знайте: любов і дружба насправді існують.

Бережіть себе!

Джерело: Тутка