Нашому шлюбу пішов тринадцятий рік. Це та стадія, коли вже дозволена легка іронія, підморгування один одному в недомовлених місцях і жарти про плюси та вади шлюбної сумісності.

Я за 12 років шлюбу…

Скажімо, за ці роки багато моментів притирання один до одного так і залишилися кутами. За 13 років я…

… я так і не звикла до його хропіння. Іноді штовхаю, іноді прошу поміняти сторону, іноді запитую порад у дядька Гугла, але все одно найкращі ліки – це заснути першою. Якщо не встигла, моя нога рефлекторно штурхає його, як диригент, що б хоч ля-мінор змінювалося. Якщо вже не спати, то хоч музику замовляти. Хвала стусанам, він теж звик — не реагувати.

… за 13 років спільних сніданків кількість приготованих мною страв і рік не покриють. Дорікнути мені було б справедливо. Але він мовчить … і тринадцятий рік добровільно йде вранці на кухню готувати шедеври на сніданок, каву, молочну кашу. А що я? Совість моя спить, переконуючи себе, що “він просто любить готувати” і дозволяє мені кулінарити тільки у свята. А ще повних тринадцять років я мию посуд. Кулінарія – його. Посуд і прибирання моє (в цьому пункті від справедливості мене прямо розпирає).

… слово про шкарпетки. Напевно, варто було б пропустити цей пункт, якби з них не починалося облаштування чоловічого світу. Хоча… звичайно, я чіпляюся. Їм там і місце.

… сварки? А куди ж без перезавантаження емоцій! Багато що один в одному простіше любити, ніж розуміти. До того ж коли нічим крити в суперечці, він із задоволеним виглядом звертає увагу на нову сиву волосину на моїй голові. Я теж не промах. Можу неделікатно вказати на його “кубик” пресу. Так, підколи на нашому полі люті дозволені, головне не порушувати обопільне правило: скрип стосунків, як і скрип ліжка, діти не повинні чути.

… Його прискіплива пунктуальність прикриває мою дратівливу манеру всюди спізнюватися. Він підганяє мої 80 км на годину, я гальмую його розгін на автостраді.

Можна довго гуляти по нескінченно довгому списку тонкощів спільного життя, намагатися намацати полюси і мінуси, але так і не зрозуміти, на чому стосунки тримаються, а від чого крізь щілини любові просочуються проблеми.

Очевидним є те, що шлюб — це не вулиця з одностороннім рухом. Тут логіка, емоції та почуття зустрічаються одне з одним. А якщо викинути на хвилинку з рецепта шлюбного союзу приправи та інші підсилювачі смакову, то вийде цілком собі їстівна страва, яку важливо подавати тільки для двох.

Наш тринадцятий рік в шлюбі — як фільм, що вимагає продовження. Не думаю, що за цей час ми стали одним цілим. Але рухаємося паралельно. Ми не забобонні, але тримаємо схрещеними пальці на ногах і святкуємо наш 156-й медовий місяць з, як і раніше, різним сном, але спільним бадьорим ранком.

Радимо також прочитати:

• Як оживити пристрасть у шлюбі
• Три «с», які гублять жінок у шлюбі