В офіційній біографії мадам Тюссо зазначено, що її батько був військовим, який загинув за два місяці до народження доньки. Зазвичай про те, що в роду її батька всі чоловіки були катами, не згадується. Але батько Анни-Марії Йозеф Гроссхольц не пішов слідами своїх предків, а став солдатом. Однак його дочці довелося мати справу з катами протягом усього життя.
Бюст Вольтера
Анна-Марія народилася 1761 року у Франції, пізніше з матір’ю переїхала до Швейцарії. Там мати Анни влаштувалася працювати економкою до відомого скульптора Філіпа Кертіса. Спочатку він виготовляв анатомічні моделі із воску з медичною метою, а потім почав створювати портрети і фігури. Воскові скульптури користувалися попитом і приносили своєму творцю чималі доходи. Незабаром Кертіс почав створювати воскові портрети членів королівської сім’ї, переїхав до Парижа і відкрив власне ательє. Анна-Марія годинами спостерігала за роботою майстра і незабаром сама вирішила спробувати ліпити. Вона стала ученицею і помічницею скульптора, і вже у 17 років створила свою першу роботу – бюст Вольтера. Через три місяці мислитель раптово помер, і тоді його восковий бюст виставили у вітрині майстерні Кертіса. Це привабило багатьох парижан. Люди юрмилися біля вікон цілими днями, а бізнес ставав дедалі успішнішим.
1779 року Анну-Марію запросили у Версаль стати учителем для Єлизавети – сестри короля Людовика ХVІ. Протягом наступних 10 років вона залишалася придворним скульптором, доки не почалася Велика французька революція. Революціонери захопили Версаль й арештували Анну-Марію. Жінку як прихильницю монархії кинули за ґрати і збиралися стратити, але в останній момент помилували. Їй запропонували зробити посмертні маски страчених на гільйотині Людовика XVI і Марії-Антуанетти. Тюссо була змушена погодитися, інакше її чекала смерть.
Фігури страчених
Жінка з жахом знову і знову бралася до роботи, її колекція постійно поповнювалася фігурами страчених. Революціонери замовляли маски не тільки своїх друзів, а й страчених ворогів: щойно кат на гільйотині відсікав голову і піднімав її над натовпом, з неї Тюссо робила зліпок. Цю жінку знали всі паризькі кати, які дозволяли знімати маски зі своїх жертв за життя і зістригати їм волосся після страти. «Я заплатила за ці реліквії тим, що руки мої були у крові. Ці спогади не покинуть мене, поки я жива», – казала Тюссо.
Жінці доводилося ліпити і маски злочинців, і тоді в неї з’явилася ідея: не показувати їх поодинці, а вибудовувати сюжетну композицію злочину. Це стало першим кроком до створення музею.
Про сімейне життя Анна-Марія задумалася тільки після тридцяти. 1795 року жінка вийшла заміж за інженера Франсуа Тюссо, народила двох синів. Однак шлюб був нещасливий: чоловік виявився затятим картярем. Марія приносила в сім’ю гроші, а він їх програвав. Коли терпіти вже було несила, Мадам Тюссо зважилася на відчайдушний крок: зібрала речі і покинула дім чоловіка. Відвезла молодшого сина до матері, а разом зі старшим вирушила в подорож до Великобританії. Там вона поповнила свою колекцію восковими фігурами англійських політиків і організовувала виставки у різних містах. Приїзд мадам Тюссо був довгожданою подією для багатьох міст великої монархії.
Музей воскових скульптур
Але Тюссо чекало ще одне велике випробування. Якось корабель, який перевозив експонати по Ірландії, потрапив у шторм і затонув. Деякі фігури можна було врятувати, але більшість не підлягали відновленню або затонули. Однак, утративши значну частину колекції, мадам Тюссо не опустила рук і з часом відновила її, навіть додавши нових персонажів.
Згодом Анна-Марія отримала британське громадянство. У 74 роки вона купила будинок у центрі Лондона і відкрила в ньому музей воскових скульптур. Усі знаменитості були увічнені мадам Тюссо, і люди натовпами відвідували експозиції.
Навіть будучи відомою і заможної жінкою, Тюссо продовжила співпрацю з катами, щоб виготовляти посмертні маски серійних убивць і відомих злочинців. Так у музеї з’явилася «кімната жахів» з їх фігурами. Іноді мадам Тюссо самостійно проводила екскурсії для відвідувачів. У кімнаті з гільйотиною і фігурами страчених французів вона казала: «За наказом вождів революції мені доводилося робити воскові зліпки з голів, кинутих катом у кошик. З голів, щойно відсічених ось цим знаряддям».
Музей Тюссо продовжив існування і після смерті засновниці, він поповнювався новими експонатами. Нащадки зробили фігуру Анни-Марії, яка знімає зліпок із відтятої голови Антуанетти, і ця скульптура досі є частиною експозиції музею мадам Тюссо.
