З посадкою гладіолусів ніби все просто: встромив бульбоцибулину в землю – і чекай квітів! Та якщо докласти трохи більше зусиль і врахувати деякі секрети, результат може приємно здивувати.
Усупереч поширеній думці, великий діаметр бульбоцибулини гладіолуса – ще не гарантія чудового цвітіння. Сильні квітконоси з великою кількістю квіток утворюються з молодого здорового посадкового матеріалу. А на вік бульбоцибулини вказують два параметри: її висота і розмір денця. Чим старша бульбоцибулина, тим більш плоскою вона стає і тим крупніше у неї денце. Від старої рослини марно чекати пишного цвітіння. Вибираючи, варто порівнювати бульбоцибулин з іншими, але одного сорту.
Садіть гладіолуси на сонячних місцях, захищених від вітру, і вони покажуть себе у всій красі. Визначаючи термін посадки, треба орієнтуватися на температуру ґрунту: якщо земля на глибині 10–12 см прогрілася до 8–10 °С, можна садити. Виключіть застій вологи, у жодному разі не вносьте під посадку свіжу органіку, натомість дно лунки вкрийте піском (захистить від гнилей). Перед посадкою можна полити землю настоєм часнику (на 10 л води – 40–50 г подрібненого часнику, настоювати добу, процідити) або посадити часник серед гладіолусів.
Хороші сусіди, здатні захистити гладіолус від гнилей та фузаріозу, – чорнобривці, настурція і календула. У настої сухих подрібнених квіток чорнобривців можна витримувати бульбоцибулини перед висадкою (2,5 л води залити 250 г сухих квітів, настоювати 3 доби, процідити). Перед посадкою варто замочити бульбоцибулини на 1–2 год у розчині марганцівки або мідного купоросу (5 г на 1 л гарячої води, використовувати охолодженим). Щоб продовжити час цвітіння, висаджуйте бульбоцибулини з інтервалом 10–12 днів та обирайте різні сорти (ранні, середні та пізні).
