Існує дві найтиповіші помилки пацієнтів, які стикаються з хронічними закрепами: самолікування та нехтування рекомендаціями застосовувати ліки не довше ніж 10–15 днів (часто препарати приймають роками).

Найбільша загроза ховається в самій причині виникнення проблем зі стільцем, адже вона може бути різноманітною — від звичайного дисбалансу в харчуванні до онкології. Визначити цю причину самостійно просто неможливо. Закрепи вважаються хронічними, якщо вони тривають понад три місяці.

Перші кроки: як скоригувати харчування та спосіб життя

Дуже часто першопричиною закрепів стає незбалансоване харчування: недостатнє споживання рідини та відсутність у щоденному раціоні свіжих овочів і фруктів.

• Питний режим. Кількість води, яку повинен випивати пацієнт, розраховується за формулою 40–50 міліграмів на кілограм ваги. Наприклад, якщо людина важить 70 кг, її норма становить приблизно 2,5 літра води на день.

• Рухова активність. Рух є обов’язковою умовою для нормальної роботи кишківника. Якщо рухова активність обмежена (як-от у літніх людей), можна робити легкі колові погладжування живота, що частково замінює фізичні навантаження.

• Обмеження в харчуванні. Варто на деякий час обмежити споживання борошняних виробів (хлібобулочних продуктів, макаронів тощо), які сприяють появі закрепів.

Якщо за кілька тижнів подібної корекції харчування та питного режиму не настає відчутного покращення, необхідно звернутися до гастроентеролога.

Які обстеження допоможуть знайти причину?

Для встановлення точного діагнозу лікар збирає скарги та симптоматику, після чого призначає необхідні дослідження:

1. Аналіз калу на глистові інвазії: паразити можуть спричиняти як проноси, так і закрепи.

2. Аналіз калу на дисбактеріоз: допомагає виявити бактерії, що викликають порушення роботи кишківника.

3. Аналіз на кальпротектин: важливий маркер, який показує наявність запальних процесів (наприклад, колітів чи ентероколітів).

Маючи результати аналізів, лікар зможе підібрати правильне лікування або призначити додаткову діагностику, зокрема колоноскопію.

Небезпека самолікування та безпечні препарати

Існує категорія препаратів, які пацієнт може застосовувати самостійно — це переважно засоби на основі лактулози. За відсутності достатньої кількості клітковини в раціоні вони допомагають відновити баланс. До таких ліків немає звикання, їх можна використовувати тривало, коригуючи дозу за потреби, і вони не завдають шкоди.

Проте якщо таке лікування не дає ефекту, це чіткий сигнал, що потрібно обов’язково звернутися до гастроентеролога. Натомість самостійне застосування інших сильних проносних засобів з часом викликає звикання, їхня дія поступово послаблюється, і терапія стає абсолютно неефективною.

Радимо також прочитати: Мучить закреп? 10 перевірених народних засобів, які допоможуть вчасно ходити в туалет