Напевно, кожній із нас, хто їздить з роботи — на роботу транспортом, частенько доводиться бачити диваків. Бувають вони кумедними, іноді — зі специфічним алкогольним амбре, але трапляються і зовсім неадекватні екземпляри.
Звісно, «цариці» з прикрашеним квіткою посохом, яка вимагає її королівську персону возити безплатно, ніхто не боїться. Трохи блаженна жіночка пасажирів не займає, поводиться майже чемно, ще й своїми «царськими» замашками, бува, настрій підіймає.
Але як коли у маршрутку ввалюється якесь мурло з інтелектом, який давно втопили в горілці, і всім своїм виглядом демонструє, що ще невідомо, кому ті роги обламати, — стає реально страшно. То що, таких у двері не впускати? А якщо вже сидять у салоні — і з дверей не втрапляють? Звісно, їхати до хати всім треба. Але вислів «напився — будь людиною» актуальний, на жаль, не для всіх.
Головний герой
…Якось вечора, добряче затримавшись на роботі, мала нагоду поспостерігати маршрутний «театр абсурду» на власні очі. У центрі, як завше, людей до автобуса напхалося чималенько. І вже коли водій зібрався рушати, у вікно голосно забарабанили.
Двері відчинилися, і до салону ввалився у прямому сенсі слова головний герой цього спектаклю: у майці та трусах, затиснувши у жмені поскубану троянду, а в другій — торбу. Одразу попередивши водія, що «бабла нема, завези за спасібо», упав на сидіння для мам з дітьми та інвалідів.
Водій, звісно, намагався «вибити» гроші з нахабного пасажира, на що почув: «Чуєш, ну нема бабла, ну з корешами пропили. Хоч — на тобі розу». «Нащо мені ваша квітка», — обурився був водій. «О. В тебе шо — коханки нема? Тож подариш», — безапеляційно заявив пасажир. У салоні здійнявся регіт, водій махнув рукою, попередивши пасажира, щоб сидів тихо.
Той, звісно, тихо не сидів. Спочатку наспівував пісеньки, потім став матюкатися на якогось уявного кореша. А коли до салону зайшла ефектна пані бальзаківського віку, і геть з котушок злетів: смикав її за спідницю, намагався ущипнути за бік. За цим усім спостерігало з півдесятка чоловіків, і всі делікатно витріщалися у темряву за вікном, водій же мусив стежити за дорогою.
“Зараз зніматимете унікальну сцену”
Я реально запереживала за ту пані, бо чолов’яга вже збирався виходити на її зупинці. Але те, що почула, змусило запишатися за весь жіночий рід. Пані, підпершись у боки, заявила: «Так, пасажири, готуйте телефони. Зараз зніматимете унікальну сцену, як жінка мужика з маршрутки на ходу викидала!» І дядько враз зіщулився, згорбився й далі їхав так, ніби його в салоні й нема.
Так, ця трагікомедія завершилася сумнівним хепі-ендом. А якби цей неадекват узявся «залицятися» до пані тендітнішої та менш рішучої?..
Наразі відповіді на запитання, що робити з неадекватними пасажирами, я не знаю. Бо усі мають право на користування громадським транспортом. Просто чимало пасажирів нехтують звичайнісінькою культурою поведінки. І цього, на жаль, їх ніхто не навчить…
А я, певно, іноді проситиму в сина ровера, щоб їздити на роботу. Та й здоровіша буду 🙂
- Радимо також прочитати: П’ять міфів, які не дають з маршрутки пересісти на велосипед
Авторка – Оксана Головій
