Де ти, любове? Я так довго чекаю тебе… шукаю тебе. Я знаю, що краще забути про все і просто жити. Просто насолоджуватися посмішками незнайомих перехожих, гратися з чужими дітьми, з сусідським котом, якого я так не люблю, мріяти про щеня і співати в душі. Та я не можу так. Іноді мені здається, що я все життя робитиму якусь дурню і буду самотньою. Усе, що я роблю, перетворюється на безглузде вбивання часу без тебе, моя любове.
Де ти? Я так мрію про тебе. Хочу віддаватися тобі, хочу впустити тебе в моє серце і більше ніколи не відпускати. Та тебе десь немає… Хоча я відчуваю, що ти поряд, десь дуже-дуже близько, на відстані долоні.
Я відчуваю твоє тепло. Малюю тебе своєю рожевою гуашшю і наспівую улюблену мелодію, бо мені здається, що в цій порожній кімнаті є ти, любове. Голосно аплодуй мені, бо я співаю лише для тебе, моя єдина і така жадана!
А чого ти не хочеш зняти невидиму маску і познайомитися?
Я так довго милувалася б тобою. Твоїми глибокими очима, твоїм жаданим станом і посмішкою. Ти знаєш, я закохуюсь у посмішку. Вона ніби зачаровує мене своїм теплом і солодким нектаром. Твої губи… Я можу годинами дивитися на їхній червоний мед і навіть не торкнутися, якщо ти так хочеш! Я можу очима гладити твої плечі, волосся і ти навіть не відчуєш цього. Дозволь відчути твій запах, що так нагадує дощовий літній день.
Я любитиму тебе всім серцем, кожною клітинкою свого недосконалого тіла і віддаватиму тобі всю себе. Хочеш — привласни мої почуття! Я хочу бути твоєю і робити все, щоб ти був щасливим. Я хочу прасувати тобі сорочки, готувати твій улюблений борщ, робити з нашими дітьми уроки і дарувати тобі кохання щохвилини.
Я все зумію зробити правильно, тільки давай вже нарешті познайомимося, підемо на побачення. Ти подаруєш мені мої рожеві тюльпани, чи білі конвалії, чи банальні, але такі улюблені троянди… Бо яке це має значення? Давай вже поцілуємося вперше.
Уперше прогуляємо цілу ніч вулицями міста. Уперше зізнаємося у почуттях. Ех… Чому ти тікаєш від мене? Я люблю грати в хованки, але чого ти, любове, заховалася десь так, що я не можу тебе знайти?
Нічого… Я дуже скоро зроблю це і більше ніколи не буду робити цих безглуздих записів у щоденнику. Ми будемо робити це разом. Але тоді ми писатимемо лише про наше щастя! Бо я знаю: ти так само хочеш, щоб про наше кохання знали всі!
Радимо також прочитати: Почуття, через які ви пройдете, перш ніж зустріти кохання на все життя
