За життя у Мерилін Монро було два імені (справжнє — Норма Джин Бейкер), море епітетів і ще більше чоловіків. Але вона мітило в найнедоступнішу мішень. Мабуть, тільки один чоловік з усіх Сполучених Штатів не міг належати хижачці Мерилін. Вона жадала завоювати президента. І їй це вдалося. Угоду з долею було укладено, але на кону в таких парі завжди стоїть життя.
«Не хвилюватися, а хвилювати!»
Коли вкотре Жаклін Кеннеді виявила на подружньому ложі «випадково» забуті жіночі панчохи, вона якомога спокійніше запитала у чоловіка: «Ти не знаєш, чиї це, Джоне? Начебто не мої»… І отримала у відповідь лише чарівну-хлоп’ячу посмішку.
Вона вже звикла до таких «подарунків». У сусідній кімнаті задзвонив телефон. Жаклін підняла слухавку й одразу впізнала її голос. Ця жінка давно переслідувала дружину президента телефонними дзвінками, але сьогодні вона, здається, вже перейшла останню межу: «Місіс Кеннеді? Вам, здається, давно пора зібрати свої речі і втекти з цього будинку до чортової матері. Адже ми обидві добре знаємо, хто справжня перша леді».
Розлючена Жаклін жбурнула слухавку і рішуче повернулася в спальню. «Усе, Джоне, з мене досить! Знову дзвонила твоя голлівудська повія! Я дам тобі розлучення, і ви зможете жити відкрито. Я сита цим по горло, зрозуміло?!» — «Що за дурниці, Джеккі, заспокойся. Я обіцяю тобі, що порву з цією жінкою. Повір, вона мені давно вже набридла, мені потрібна тільки ти».
Свою обіцянку президент виконав. Але не відразу. Девізом його коханки було «Не хвилюватися, а хвилювати!» І вона вміла це. Повторити таке не могла більше жодна жінка в світі.
Джентельмени віддають перевагу білявкам
Вони познайомилися в 1954 році, коли Джон Фіцджеральд Кеннеді був ще тільки сенатором від штату Массачусетс. Актор Пітер Лоуфорд, який вдало одружився з його сестрою Патрицією, дуже старався стати своїм в могутньому клані Кеннеді. Догодити родичу в «амурних» справах, до яких той був вельми ласий, було неважко.
Пітер був «своїм хлопцем» у Голлівуді й не раз вивозив Джона розважатися з молодими акторками. Але цього разу Лоуфорд приготував грандіозний сюрприз, який мав з’явитися під час вечірки на честь новоявленого сенатора на очах його дружини Жаклін.
«Хто це буде? Я її знаю?» — згорав від цікавості Кеннеді. Але Лоуфорд лише відмахувався і не спускав очей з дверей. Коли на порозі з’явилася Мерилін Монро зі своїм другим чоловіком, зіркою бейсболу Джо Ді Маджіо, Пітер подав Кеннеді знак.
Жаклін того вечора не дісталося ні краплі уваги, бо чоловік упадав біля Монро, не перестаючи підливати в келих її улюблене шампанське «Piper Heidsieck». Мерилін сміялася. Ді Маджіо ревнував і навіть влаштував скандал. Але… додому розлючений бейсболіст поїхав сам. Його дружина не побажала залишати вечірку.
Свідками початку найгучнішого роману XX століття стали всі, хто був присутній того вечора в заміському будинку Пітера Лоуфорда. Своїй близькій подрузі Емі Грін Мерилін потім зізналася, що зустріти такого чоловіка, як Джон Кеннеді, вона мріяла з 15 років. Незабаром вони не могли прожити одне без одного ні дня, зустрічаючись то в будинку Лоуфорда, то в дорогих готелях.
Мерилін насолоджувалася романом і вибудовувала плани на майбутнє. Один з її успішних фільмів того часу називався «Джентльмени віддають перевагу білявкам». Але в житті на неї чекало розчарування: одружуються вони з брюнетками. І оскільки розлучатися з Жаклін Кеннеді не поспішав, Монро вирішила порвати з коханцем.
Свічка на вітру
Третьою відчайдушною спробою «зажити як усі» для Мерилін став шлюб з відомим драматургом Артуром Міллером. Заради неї чоловік розлучився з дружиною. Монро мріяла стати матір’ю. Але, на жаль, обидві її вагітності закінчилися викиднями.
Щоб вивести дружину з депресії, чоловік возив її до найкращих психотерапевтів. Служниця Лена Пепітоун розповідала газетярам, що в перервах між сеансами психотерапії і зніманнями в Нью-Йорку «місіс Міллер зловживала шампанським, постійно крутила платівки Френка Сінатри, відмовлялася приймати ванну і їла в ліжку, витираючи руки об простирадла».
«Життя минуло, як свічка на вітру», — саме Мерилін спочатку присвятить свій шедевр Елтон Джон. Але після загибелі принцеси Діани перепише посвяту леді Ді.
Факт залишається фактом: Монро, яку обожнювали у всьому світі, почувалася самотньою і нещасною. Шлюб з Артуром Міллером був найтривалішим. Але 20 січня 1961 року вони офіційно розлучилися з формулюванням «не зійшлися характерами». Монро намагалася забутися, завівши роман з Івом Монтаном, потім з Френком Сінатрою, але ніхто не міг…
Вийти заміж за Президента
Пристрасть спалахнула з новою силою, коли він виставив свою кандидатуру на пост президента. Вона їздила слідом за Кеннеді з концертами, закликаючи «електорат» голосувати за кандидата від Демократичної партії.
Коли Кеннеді став 35-м президентом США, Мерилін була впевнена, що ця перемога по праву належить і їй. Залишалося тільки посісти місце першої леді.
Тепер вони таємно зустрічалися в готелі «Беверлі Хіллз» або на борту президентського літака. Незабаром Монро купила будинок у Лос-Анджелесі, щоб бути ближче до коханого.
Бажання стати дружиною президента зрештою стало нав’язливою ідеєю. Коли особистий психотерапевт Монро запідозрив, що справа нечиста, душевний стан його пацієнтки був страшним.
Зрозуміло, Кеннеді не хотів бути замішаним у скандалі і вважав за краще тримати Монро на відстані. Він навіть познайомив її з братом Робертом, який мав величезний успіх у жінок, сподіваючись, що шалена коханка відволічеться на нього. Даремно.
Радимо також прочитати: “Доки смерть не розлучить нас”: шалені пристрасті відомого мандрівника, нащадка козаків-характерників
Кінець історії Мерилін Монро
До початку 1962-го психіка Монро була зламана депресією, алкоголем і транквілізаторами. Вона відвідувала психотерапевта шість разів на тиждень, без снодійних уже не могла заснути. Кеннеді не відповідав на дзвінки коханки й більше не хотів її бачити.
Напередодні його 45-річчя Мерилін насилу вдалося підкупити службовця Білого дому, щоб передати президенту свій подарунок: золотий годинник «Ролекс» з гравіюванням «Джону з любов’ю від Мерилін» і відчайдушним написом на коробці «Дозволь мені любити або дай померти». Кеннеді попросив службовця викинути годинник, а коробку знищити.
І все-таки 19 травня Мерилін приїхала в «Медісон сквер гарден» на гала-концерт з нагоди святкування дня народження президента Америки. Вона замовила собі розкішну сукню у Жана Луї — з прозорої матерії, посипаної блискітками, яка щільно облягала ідеальну фігуру Мерилін. Білизни під сукнею не було.
«Пані та панове, Мерилін Монро!» — оголосив конферансьє, все той же Пітер Лоуфорд. Скинувши з плечей горностаєвий жакет, Мерилін заспівала «Happy Birthday, Mister President». І не було у залі чоловіка, який не заздрив би Джону Кеннеді. Але того ж вечора в апартаментах готелю «Карлайл» він сказав Мерилін Монро, що їхні стосунки завершилися.
5 серпня 1962 року Мерилін Монро знайшли мертвою у власній спальні. Вона лежала в ліжку оголена, з телефонною слухавкою в руці. Кому жінка телефонувала перед смертю, залишилося таємницею, оскільки запис цієї розмови містичним чином зник з телефонної станції.
Офіційною версією її смерті стало самогубство внаслідок передозування снодійного. Неофіційними — вбивство і нещасний випадок через помилки психотерапевта, який призначив занадто сильні препарати. Жодної з них довести не вдалося.
Авторка – Василина Іванова
