Володимир та Олена Лосєви з Києва, які нещодавно відвідали Луцьк на запрошення організаторів «Тижня подружжя», мають за плечима чималий подружній досвід – у шлюбі 21 рік. В один голос кажуть, що найбільше їхнє досягнення – трійко чудових дітей. Найстарша донька вже майже доросла – їй 19 років, синові – 16, а найменшенькій – усього три рочки. «Отакa в нас доця-сюрпризик», — жартують.
Із сім’ями Лосєви працюють уже понад десять років. Кажуть, що однією з причин такого вибору стало те, що одружуючись, вони не мали жодної дошлюбної підготовки, мусили всього вчитися, як то кажуть «по ходу». «Ми прагнемо, щоби молоді люди, вступаючи у шлюб, були до нього по-справжньому готовими, – каже Олена. – Щоб могли самі собі відповісти на запитання, чому й для чого вони одружуються, оцінити свою готовність до такого важливого кроку. Тоді, можливо, і розлучень та нещасливих шлюбів буде набагато менше».
У чому суть вашої роботи?
Олена: Ми намагаємося допомогти сім’ям правильно будувати здорові стосунки.
Володимир: Головний акцент нашої діяльності зводиться до групових сімейних зустрічей, на яких ми обговорюємо теми, пов’язані з родинними стосунками, спілкуванням у шлюбі, залагодженням конфліктів, загалом як побудувати міцний шлюб.
З якими проблемами найчастіше приходять до вас подружжя?
Олена: Найпопулярніша тема – це розв’язання конфліктів, як просити пробачення, чи варто це робити. Річ у тім, що люди дуже часто сприймають конфлікт як щось таке, чого не має бути в нормальних сім’ях. Коли виникають сварки, вони вважають, що не створені одне для одного. Так само актуальним питанням є розподіл ролей чоловіка й дружини.
Тобто сваритися потрібно?
Володимир: Я сказав би не сваритися, а з’ясовувати спірні питання. Конфлікти неминучі у світі, в якому ми живемо. Звісно, ми не спонукаємо людей до сварок. Просто вчимо, як виходити із конфліктних ситуацій у сім’ї.
Олена: Розбіжності у поглядах – це норма. Адже ми вийшли із різних сімей, у нас різне бачення якоїсь конкретної ситуації. Інше питання – як ми сприймаємо цю різницю в поглядах. Якщо висуваємо свою точку зору як єдино правильну, тоді спільне життя з людиною, яка має протилежну думку, неможливе. А коли шукаємо взаєморозуміння та шляхи розв’язання проблеми, тоді є шанс, що ми як родина рухатимемося вперед і ставатимемо мудрішими.
Отже, розв’язання конфлікту – це досягнення компромісу…
Олена: Можна й так сказати. Це означає, що хтось має поступитися, але він мусить знати, заради чого це робить. Розв’язання конфлікту має мати на меті бажання зблизитися і залишитися разом.
Володимир: Багато пар не замислюються над неминучими етапами сімейного життя, з якими доведеться зіштовхуватися. Скажімо, у сім’ї з’являються діти, вони підростають, хворіють, ідуть до школи, вступають до вишу – це все етапи, які змінюють життя родини. До них треба свідомо готуватися. Адже змінюється і спілкування між подружжям, бо зі з’явою дітей ми вже не можемо приділяти одне одному стільки уваги, як раніше. Важливо не втратити близькості одне з одним попри все.
Радимо також прочитати: Вісім дієвих способів “погасити” конфлікт в родині
Де знайти мудрість, щоби навчитися прощати?
Олена: Прощати ми не вміємо в принципі. Бо це боляче. Нам не подобається почуватися жертвою. Але людина має усвідомити, що вона присвятила себе іншій людині не заради того, щоб отримати щось для себе, а для того, щоб зробити щасливим іншого.
Чи є ідеальний вік для вступу у шлюб?
Олена: Я точно вам можу сказати: немає. Кожна людина мудрішає індивідуально. Когось підготували до цього мудрі батьки, когось загартувало життя, а хтось і в сорок років залишається підлітком.
Володимир: Ми часто говоримо на цю тему зі студентами. І один з моментів, до яких ми їх підштовхуємо, – дати чесну оцінку самому собі: «Наскільки я зріла людина? Чи можу ухвалювати самостійні рішення? Чи можу чимось жертвувати? Чи готовий турбуватися про когось?» Відповідаючи на ці запитання, людина зможе збагнути, чи готова вона до серйозних кроків у житті.
Що скажете про ідеальний шлюб? Таке взагалі буває?
Володимир: Немає ідеальних шлюбів, тому що немає ідеальних людей. Якщо хтось має на меті знайти ідеального партнера, він помилився планетою. Але є люди, які можуть приймати одне одного такими, як є. Адже у нашій несхожості – така краса! Є здорові шлюби, в яких люди чітко знають, заради чого живуть. Такі стосунки прогресують і мають майбутнє.
Частою причиною конфліктів у сім’ї стає бар’єр між батьками й дітьми-підлітками. Що робити в таких ситуаціях?
Олена: Конфлікт між підлітками й дорослими – нормальне явище. Дитина в певний період свого життя розуміє, що хоче стати самостійною особистістю. До цього вона дивилася на світ очима батьків. Потім настає момент, коли їй хочеться відділитися, а вона просто ще не вміє цього робити. Батькам треба готуватися до цього етапу, розуміти, що насправді діти не бажають їм зла. І грублять не тому, що хочуть образити, а тому, що не дають ради своїм емоціям, гормональним перепадам. Тому батьки мають мати мудрість не ображатися на дітей і бути терпеливими. Ці бурі минають. Не треба боятися цього періоду. Бо з нашого досвіду можу сказати, що дитина спочатку намагається відділитися, а потім, коли збагне, хто вона є, чого прагне в житті, навпаки, починає шукати родинного тепла. Ми хочемо захистити дітей від майбутніх помилок. Але маємо навчитися не боятися відпускати їх.
Володимир: Одна з помилок, яких припускаються батьки, і ми з Оленою не виняток, – це те, що часто, спілкуючись із дітьми, ми у своєму щирому прагненні допомогти даємо їм готові рішення, автобіографічні відповіді: «Як це було у мене»… Насправді дітям однаково, яка там у тата чи мами біографія. Вони хочуть творити свою. Ми жили в інший час, мали інші проблеми, інші інтереси. І це справжнє мистецтво – вибудувати довірливий діалог із нащадками, не нав’язувати свої думки й погляди, а дати їм ділитися власними емоціями.
Радимо також прочитати: Психологія конфлікту: як підтримувати стосунки і менше сваритися під час війни
Авторка – Оксана Головій
