любов

Крамничка почуттів: скільки коштує любов?

Філософська притча про крамницю почуттів: любов, ревнощі, натхнення та надію не купиш за гроші — їх потрібно виростити в собі.

— Здрастуйте! — привітався юнак, увійшовши до крамниці, про яку нещодавно прочитав у рекламі.

— Здрастуйте! — привітно відповіла вже немолода продавчиня.

— Скажіть, будь ласка, чи є у вас романтика? Мені потрібно приблизно два-три кілограми.

— Романтика? — здивувалася продавчиня. — Ні, такого товару вже давно немає. Ви, напевно, про нас в інтернеті прочитали?

— Так, — кивнув юнак. — Але там було написано, що у вас має бути романтика.

— Це тільки в онлайн-магазині, — погодилася вона. — У нас цей товар рідко мав попит. Зазвичай ті, кому вона потрібна, замовляють її інтернетом. Це й анонімно, і містом з нею ходити не треба.

— Хіба люди соромляться того, що хочуть романтики?

— Не знаю. Дівчата ще не так цього соромляться, а от чоловіки…

— Дивно… — замислився юнак.

— А ви, напевно, студент гуманітарних наук, письменник або поет? — уважно розглядала його продавчиня.

— Ні. Я простий хлопець. Скажіть, а що ви мені можете запропонувати замість романтики?

— Так-так, подивімося… — вона почала оглядати полиці. — Є, наприклад, натхнення. Оскільки воно швидко вивітрюється, краще його не тримати відкритим, а використовувати відразу.

— Так, мабуть, не відмовлюся, — погодився юнак. — А який товар у вас зараз найпопулярніший?

— Найбільший попит мають гумор, гордість, марнославство, цинізм, скепсис, іронія, віра…

— А як же любов?

— О, любов у всі часи неймовірно популярна і завжди має великий попит.

— І скільки вона коштує?

— Дуже-дуже дорого. Любов — це сильне світле почуття, дуже концентроване. Продаємо її грамами. Взагалі-то у більшості вона є ще з народження, але люди її не цінують і витрачають, так і не пізнавши всієї принади. А в декого вона залишається, росте й збільшується — тоді люди можуть дарувати одне одному любов. Ось вам, молодий чоловіче, колись дарували любов? Це так чудово, коли дарують любов. Відразу відчуваєш себе всесильним і щасливим.

— Мабуть, я ще надто молодий. Мені ще ніхто ніколи не дарував любові, і я теж нікому її не дарував. Після ваших слів мені здається, що я ще не пізнав цього почуття.

— Усе у вас попереду. Головне — не розтратити її завчасно.

— І що, багато у вас купують любов?

— Як вам відповісти… Продаємо її грамами й дуже дорого. Тому «промисловість» придумала продавати любов із добавками. А добавки — негативні й часто низької якості. Зате коштує такий економ-пакет дешевше й розкуповують його швидше.

— Які ж це добавки? — посміхнувся юнак.

— Добрячі шкідливі: любов і ненависть, любов і ревнощі, любов і презирство… Окремо їх не продають. Слава Богу, на них ще немає покупців. Але багато хто «клює» на уцінку. Молоді джигіти, наприклад, обирають ревнощі — а потім через це руйнують свої сім’ї.

— Але ж це не їхня провина. Якщо чисту консистенцію не можеш собі дозволити, доводиться брати нижчий сорт.

— Ні, молодий чоловіче. Любов не обов’язково купувати — її можна виростити в собі. Вона є у більшості з народження. Усередині завжди залишається крихітне насіннячко любові. Якщо його доглядати, поливати, нищити бур’яни, воно може вирости у велику, сильну й красиву квітку. Просто не всі в це вірять, багатьом бракує терпіння або надії. Отже, ви зважилися на щось?

— Так, звичайно, — усміхнувся він. — Мені, будь ласка, два кілограми натхнення і по кілограму терпіння, віри та надії для удобрення мого насіння любові. Дякую вам. До побачення!

Авторка – Мирослава Кирилова

З архіву газети “Сім’я і дім” 

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook