Імператриця Марія-Терезія – сильна жінка з «серцем короля», яка все життя терпіла зради чоловіка
Знаменита імператриця Марія-Терезія з династії Габсбургів, яка правила у 1740–1780 роках, була старшою донькою імператора Священної Римської імперії Карл VI та Єлизавети-Кристини Брауншвейг-Вольфенбюттельської. Її вважали однією з перших красунь того часу. Та це не завадило її чоловікові Францу міняти коханок, як рукавички.
КРАСУНЯ-РОЗУМНИЦЯ
Марія-Терезія народилася 13 травня 1717 року. Виховували дівчинку єзуїти: вона вивчала Закон Божий, історію, географію, мистецтво, музику і танці. Талановита принцеса володіла італійською, французькою, німецькою та іспанською мовами. Була надзвичайно працьовитою — прокидалася о п’ятій-шостій ранку.
Маючи запальний характер, легко впадала у гнів, але так само швидко заспокоювалася. Поєднуючи ніжність із твердістю, царствену велич із природною красномовністю, вона мала всі якості, щоб здобути відданість і повагу підданих.
Королева народила шістнадцятьох дітей, серед яких — славетна дружина короля Франції Людовик XVI — Марія-Антуанетта. Саме завдяки численним шлюбам своїх дітей Марію-Терезію згодом називали «тещею всієї Європи».
Отримавши виховання, що готувало її до управління державою, вже у 14 років вона була присутня на засіданнях державної ради.
БІДНА КОРОЛЕВА З СЕРЦЕМ КОРОЛЯ
Після смерті Карла VI у 1740 році 23-річна Марія-Терезія зійшла на престол, прийнявши титули королеви Угорщини і Чехії. Її правління почалося в надзвичайно складних умовах: не вистачало ні грошей, ні війська, ні підтримки.
Проте вона виявилася незвичайною правителькою. «Я бідна королева, але у мене серце короля», — казала вона. Її відзначали сильний розум, невтомна працездатність і твердість духу.
Марія-Терезія була глибоко побожною жінкою: молитві вона присвячувала до п’яти годин на день. У березні 1778 року три години простояла навколішки у віденському соборі, благаючи відвернути війну за баварську спадщину.
КОХАНИЙ ЗРАДНИК
Її чоловік, імператор Франц, не був вірним. Він заводив романи з танцівницями, актрисами Віденського театру та придворними дамами. Особливою прихильністю користувалася принцеса фон Ауершперг, яка була на тридцять років молодшою за нього.
Попри біль і розчарування, імператриця, яка фактично самостійно керувала імперією, не могла вплинути на поведінку чоловіка. Вона ж самовіддано його любила і бачила в ньому сенс свого життя.
18 серпня 1765 року Франц раптово помер під час урочистостей з нагоди весілля їхнього сина Леопольда. Це стало для Марії-Терезії страшним ударом. Останні п’ятнадцять років життя вона носила траур і навіть обрізала волосся, як черниця.
Подружнє життя Марії-Терезії та Франца тривало майже тридцять років. Після його смерті вона точно знала, що вони прожили разом 335 місяців, 1540 тижнів, 10 781 день, 258 744 години.
Сильна правителька з «серцем короля» залишила по собі не лише реформовану імперію, а й драматичну історію великого кохання — зі зрадами, болем і вірністю до останнього подиху.
