Прийшов чоловік до Бога і каже:
– Я чув, що Ти роздаєш людям щастя.
– Так, я даю, – відповів Бог.
– Тоді дай і мені, – попросив чоловік.
– Я дам, але ти маєш вміти його цінувати, – попередив Бог.
– Я зможу, – відповів чоловік і, отримавши щастя, пішов.
З часом чоловік почав відчувати, що в інших людей щастя краще
Його мучила заздрість, і хоча він намагався жити щасливо, чогось все одно не вистачало. Він почувався ненаситним: ніби все є, але чогось завжди бракує. Ця думка йому постійно дошкуляла, і він почав хворіти від незадоволення. Знову звернувся до Бога:
– Господи, чому одні мають велике щастя, а інші – мале? Мені потрібно більше, ніж я маю, а ти дав мені менше, ніж я хочу!
– Я дав тобі не просто щастя, а велике. Але ти його не оцінив, – відповів Бог.
– Як це велике? Якщо я все одно нещасливий, – запитав чоловік.
– Є люди, які у малому бачать велике, а є й такі, хто навіть у великому бачить тільки мале, – сказав Бог.
– Тоді дай мені стільки, щоб я зміг побачити своє щастя, – попросив чоловік.
– Я дам тобі те, що ти заслуговуєш, – відповів Бог.
Чоловік не зрозумів слів Бога і повернувся додому, але побачив, що все навколо порожнє, наче ніколи нічого й не було.
– Господи! – вигукнув він. – Ти не дав мені, а забрав усе!
– Я забрав лише те, чим ти не був задоволений. Тепер ти маєш шанс побудувати нове щастя і, можливо, побачиш його, якщо навчишся цінувати.
Радимо також прочитати:
- Ціна щастя: притча про золото і мудрість
- «Три уявлення про щастя». Гарна притча, яка навчить цінувати найдорожче