Влітку я їздила до клініки лікувального голодування, очищувала організм. В один із днів пішла позасмагати, і поруч, на шезлонгу, лежала гарна дівчина модельної зовнішності. Ми познайомилися й розговорилися. Балакали про цілі голодування.
— Мені треба скинути 400 грамів, — сказала вона. Я одразу засміялася, подумала, що жартує. Але ні.
— Вже рік живу, жирна. Мій хлопець сказав, що кине мене, якщо не схудну… Он бачиш? — вона зібрала шкіру щіпкою на животі. — Сісти соромно…
Я потім довго ходила під враженням.
Так і прозвала її — “Ліза 400 грамів”
Очевидно, на думку її чоловіка, таких, як я, можна сміливо скидати зі скелі, бо в ідеальній Спарті повинні жити лише худі, а пухкеньким рулетикам тут не місце.
Нещодавно я потрапила в велику незнайому компанію, був привід святкувати в ресторані. І одна дуже доглянута жінка сиділа на кріслі, гарно закинувши ногу на ногу. Капронова панчоха трохи блищала, облягаючи ідеальні ноги, туфелька злетіла з п’ятки, балансувала на пальчиках, вона красиво пила воду з винного келиха і притягувала чоловічі погляди.
А потім прийшов її чоловік. Він підійшов до столу, потис усім чоловікам руки, а їй крізь зуби зло кинув: “Прикрийся! Виставила ляхи!..”
Вона перелякано випрямилася, почервоніла, попросила в офіціанта плед, хоча сиділа просто біля каміна, закуталася і решту вечора просиділа накапуженим горобцем.
Якось я вирішила почитати біографії відомих класиків, поетів і письменників, пошукати секрети їхнього успіху в способі життя. І швидко покинула це заняття, бо дуже важко поєднати живу людину з набором приземлених слабкостей і його геніальний твір.
І кинула я читати про геніїв на біографії Льва Толстого. Я закохана в Анну Кареніну як у твір, але пережити деякі факти з біографії автора просто не змогла.
Мало того, що він мав нездоровий інтерес до смерті й любив спостерігати за цим… процесом, так і… Коли після п’ятої дитини (дівчинки Маші) Софія, його дружина, тяжко хворіла, ослабла й важко відновлювалась, більше не хотіла народжувати, а лікарі заборонили виснаженому пологами організму дружини знову вагітніти, він сказав: “Та Бог з вами, навіщо вона мені тоді?”.
Софія народила 13 дітей…
Я дивлюся Instagram: він заселений гарними ляльковими барбі-дівчатами
Їхній день складається з фітнесу, солярію, обгортань і спа. Вони створюють своє ідеальне тіло, а індустрія краси активно їм у цьому допомагає. Вони працюють професійними красунями, і треба розуміти, що це дуже дорога й виснажлива робота.
Я з повагою ставлюся до будь-якої праці, але думаю, що в нас усе знову переплуталося. Дівчата хочуть бути красивими, щоб їх полюбили. Щоб хлопці їх помітили й обрали.
Їм сказали: гарно — це ось так: худорлявість, накачані губи, попа — горіхом. І вони кивнули й пішли підганяти себе під стандарти. А хлопцям стало складно вибирати собі когось серед ряду однакових ляльок…
Одного разу ми з чоловіком були на садовому ринку. Він купував щось для дачі, а я просто блукала рядами. Зайшла на стенд із садовими фігурками, розглядала: ліхтарики, квіточки, вітрячки, лійки, зайчики й лисички. Біля великих садових гномів у яскравих шапках, що робили їх схожими на мухомори, стояли два чоловіки й вибирали найгарнішого гнома. Один мацав гномів, піднімав, обходив навколо, а другий раптом засміявся й каже:
— Давай, брате, вирішуй уже швидше… Учора ти повій з таким самим виразом обличчя вибирав…
Дуже смішно.
Дівчата, любі, Ліза 400 грамів, Свєта Прикрий Ляхи, Софія 13 дітей… Як же так можна не любити себе, не цінувати, не поважати?
Як же ви прийняли це ставлення до себе, як до бракованого товару, за любов? Хто вам сказав, що ідеальне тіло й обличчя — обов’язкова умова щасливих стосунків?
У мене є сотня доказів того, що зовнішність жодним чином не корелює з любов’ю
Моя знайома познайомилася з чоловіком у лікарні, у нефрологічному відділенні, де закохала його в себе, будучи в халаті, бліда, страшна, і з великим сечоприймачем, який кокетливо стирчав з-під нічної сорочки.
Погляньте на Фріду Кало! Бачили? Як вам? А брови? Ось. За неї змагалися найкращі чоловіки її часу.
Багато років тому мені невдало видалили зуб мудрості: порвали рот, буквально. Були ускладнення: температура під сорок, розірвана ясна, набрякла щока.
І ось я лежу вдома, плююся кров’ю, щока як подушка, рот розірваний, помираю від слабкості, а чоловік дбайливо напуває мене кефіром, бо нічого іншого я не можу проковтнути, а сили потрібні.
Від кефіру для повноти картини в мене утворюються молочні вуса. Дістаю дзеркало, дивлюся на себе, шепочу: Боже… і починаю плакати від жаху.
А він раптом каже: “Ти найкрасивіша у світі, чуєш? Найкрасивіша! І зараз теж! Виходь за мене? Виходь?”
Потім, коли я одужала, був ресторан, і каблучка, і одне коліно, і оплески гостей і офіціантів, і кулі під стелею, і квіти, і “я згідна”…
Але я з таким трепетом згадую те, перше, справжнє освідчення. Тоді я йому… повірила. Бо краса — це не про зовнішність, а любов — не про ідеальність.
Наші недосконалості роблять нас живими, неповторними
Нас за них і люблять. За те, що робить нас — нами!
Та й узагалі, по суті, досконалості не існує. Точніше, існує, але вона — у кожного своя. Я ось вирішила поставити брекети на зуби. Вони в мене об’єктивно криві. Чоловік підтримав мене словами:
— Я обожнюю твою усмішку й зовсім не розумію, навіщо мучити себе брекетами. Зроби це, якщо сама цього хочеш. Якби я вибирав, я б залишив усе, як є.
Після народження першого сина я важила 118 кг, але мій чоловік обсипав мене компліментами, позбавляючи мотивації худнути. Я схудла, коли сама цього захотіла.
Дивилися нещодавно фото, де я з малим сином, розпливлася на дивані. Питаю в чоловіка:
— Чому ти не сказав мені схуднути, я ж товста…
— Ти апетитна плюшка, худни, коли сама захочеш. А мені все подобається.
А коли років п’ять тому в мене влітку стався напад псоріазу, і його осередки розповзлися тілом, ми полетіли відпочивати, і я відмовилася роздягатися на пляжі, чоловік спитав: “А що не так?” — і я зрозуміла, що він і справді не бачить проблеми. Для нього я — красуня, і псоріазу він не помічає, а мене — бачить.
Я зараз не чоловіка рекламу роблю, а стосункам.
Якщо ваш чоловік вимагає від вас відповідати його стандартам краси — це не про любов, це про домінування. Ви красуня, наливне яблучко! А він бачить тільки червоточини??? Та він не яблучко хоче, він хоче влади. Ви можете піти за ним зі страху втратити. Тільки замисліться: втратити що? Тирана, для якого ви… садовий гном у мухоморному капелюсі???
Кожен чоловік — самець — прагне домінувати. Але його авторитет має будуватися не на страху, а на вашому захопленні й повазі.
Ваша покірність не повинна бути безумовною, вона має бути вибором. Вибором іти за тим, за ким хочеться, бо він — упевнений, сильний, надійний і ніжний. Він візьме вас за руку й піде на край світу, а ви довіритесь, бо ваша відповідальність — обрати того, за ким хочеться йти.
Авторка – Ольга Савельева
Радимо також прочитати:
- Ідеальна жінка – це задоволена життям жінка
- Я намагалася стати ідеальною дружиною, але одна фраза чоловіка навчила мене цінувати себе…
- Я не ідеальна і я ніяковію поряд з красивими та успішними…
Post Views: 83