З віком, я стаю кращою, як особистість. Почуваюся так, що сама взяла б себе заміж. І у жодному разі не віддала б у «погані руки».
З віком, я швидше і ясніше знаю чого я хочу, де, коли і з ким. А якщо не хочу, то кажу про це чесно.
З віком, я швидше залишаю місця і людей, які не приймають чи руйнують мене. І навчилася робити це гідно, з повагою до інших.
З віком, я перестаю робити те, що мене не надихає, обираючи роботу для задоволення і розвитку.
З віком, я розумію, що і я, і кожен з нас, має право на помилку, на зміну поглядів, світоглядних переконань, на зміну оточення чи діяльності. На все. Звісно, якщо готовий брати за те відповідальність.
З віком, я краще бачу Своїх людей. Це величезна цінність
А ще помічаю, що я навчилася ще краще виживати і відновлюватися, як показують роки прожиті у війні. Попри вік. Я навчилася краще приймати невизначеність і бути толерантною до змін.
Так, з віком моє тіло змінилося. Та тепер я більше приймаю його і люблю, навіть з цими змінами. Тепер тіло – це життя. Воно єдине оприсутнює мене в цьому світі.
З віком, я навчилася краще бачити і цінувати Життя, у всіх його проявах. Цінувати кожен прожитий день. Навчилася відчувати і співчувати
.
.А малі літери то таке… Куплю сильніші окуляри.
Авторка – Майя Лукова
Радимо також прочитати:
- Вона – жахлива жінка, просто нестерпна!..
- Я не ідеальна і я ніяковію поряд з красивими та успішними…
