Відсутність ніжного платонічного дотику в житті чоловіків і хлопчиків і, як наслідок, вплив цього на їхній емоційний, соціальний і фізичний добробут, величезна. Коли чоловіки і жінки виховують хлопчиків, а потім, в якийсь момент, позбавляють їх дотику і зв’язку, ми розриваємо їхню з’єднаність з безпекою, якої вони потребують для емоційного розвитку. Це те, що стоїть за розвитком прихильності до батьків.

Ось чому постійний фізичний контакт; обійми і дотики так важливі для здорового розвитку дітей. І саме тому ми повинні створити простір для фізичного та емоційного контакту з нашими хлопчиками так само, як ми робимо це з нашими дочками, бо наслідки невдачі можуть бути катастрофічними.

Часто суспільство просто не довіряє чоловічому дотику. Адже вважається, що у чоловіків завжди є сексуальні наміри. Що чоловіки не можуть себе контролювати. Про сексуальність жінок такого переконання немає.

Ця недовіра до чоловічих дотиків відноситься не тільки до повсякденного спілкування чоловіків з жінками, але і з іншими чоловіками і навіть з дітьми.

Незнайомець в парку – це перш за все потенційний хижак. Ми сексуалізуємо чоловічий дотик незалежно від контексту. Ми робимо це автоматично.

Завдання кожного чоловіка – довести, що йому можна довіряти, в кожній взаємодії, день за днем ​​і в кожному конкретному випадку. Почасти це відбувається тому, що так багато чоловіків поводяться неналежно.

Тому багатьом чоловікам із хорошими намірами доводиться повністю відмовляючись від фізичного дотику в будь-якому контексті, в якому може виникнути найменший сумнів у їхніх намірах.

Дотики відіграють центральну роль у створенні щасливого, здорового життя.

Дахер Келтнер – професор психології Каліфорнійського університету в Берклі – говорить, що за останні роки хвиля досліджень задокументувала, які неймовірні переваги для емоційного та фізичного здоров’я приносить дотик. Він є фундаментальним фактором для людського спілкування, відносин і здоров’я. Так нейробіолог Едмунд Росс виявив, що фізичний дотик активує орбітальну фронтальну кору головного мозку, яка пов’язана з почуттям винагороди і співчуття. Дослідження також показують, що дотик сигналізує про безпеку і довіру, він заспокоює. Він активує блукаючий нерв організму, який тісно пов’язаний з нашою жалісливою відповіддю.

Джерелом нашої колективної недовіри до чоловічих дотиків є те, як ми виховуємо наших власних синів. За іронією долі, ми думаємо, що надлишок ніжних платонічних дотиків згубний для хлопчиків; що він робить їх дуже вразливими і слабкими. Тому американські хлопчики позбавляються втішних дотиків вже в ранньому віці.

Якщо тоддлерів ще обіймають і втішають, то хлопчиків у віці п’яти-шести років закликають «зібратися» і «бути чоловіком», коли їм боляче. Молоді юнаки виявляють, що можливості для ніжного платонічного дотику для них просто зникають. Хлопчиків, які плачуть, коли отримують травму, стигматизують як плаксіїв; від них очікують придушення їхніх тендітних емоцій.

На час статевого дозрівання більшість хлопчиків навчається доторкатися до інших тільки агресивними способами, через грубе фізичне навантаження або командний спорт. Хлопчики, які шукають більш м’яких і довгих форм платонічного дотику, відразу ж ризикують отримати гомофобний «удар» у відповідь.

Відповідно, коли вони все ж прагнуть до ніжного дотику у своєму житті, виходить, що він повинен відбуватися в ексклюзивному і сильно сексуалізованому контексті побачень. Це чинить величезний тиск на молодих дівчат. Молодих дівчат, які навряд чи можуть взяти на себе пов’язаний з цим емоціональний вантаж.

Відсутність платонічного дотику протягом більшої частини життя в кінцевому підсумку призводить до того, що хлопчики втрачають чітку відмінність між платонічним і сексуальним дотиком. Молоді чоловіки, які прагнуть дотиків, шукають їх в сексуальному контексті, або в постійному круговороті сексу по листуванню, або виключно в одного партнера.

Це робить частоту сексу великою проблемою для подружніх пар. Чоловіки фокусуються на сексі в спробі повернути собі право на ніжні втішні дотики свого далекого дитинства, на той чистий перший досвід дотику в нашому житті, який ніколи не зможе бути повністю відшкодовано. Секс бере на себе роль задоволення як сексуальних, так і платонічних дотиків.

Чоловіки починають оцінювати всі позитивні моменти у відносинах з точки зору метрики сексуального задоволення. І саме тут відкривається справжня ціна ізоляції хлопчиків від платонічного дотику. Не маючи іншого шляху до фізичного комфорту, крім сексуалізованого доторку, доводиться нав’язливо сфокусуватися саме на цьому. Для багатьох чоловіків секс стає простим і зрозумілим визнанням їхньої цінності. Частота сексу стає універсальним мірилом якості життя.

У довготривалих стосунках це може стати важким тягарем.

«Ми йдемо туди? Чи піду я туди? Ми вже можемо зайнятися сексом?» Багато американських чоловіків знаходяться в пастці постійних роздумів про секс. Навіть у той момент, коли вони займаються сексом, вони вже думають про наступну можливість.

Раз по раз романтика зникає. Секс сходить нанівець. Але навіть якщо ці відносини слабшають, чоловіки як і раніше готові вдаватися до холодного механічного сексу.

Секс звернений до пораненого маленького хлопчика і живить його безмежний апетит уваги: ​​«дай мені, мені, мені». І це нескінченне підкреслення важливості сексу знецінює всі інші відтінки турботи, які можуть проявлятися у відносинах. В результаті частота сексу стає єдиним маркером щасливих відносин. І це (оскільки йде уникнення емоційної близькості) підживлюється карикатурними фантазіями порно, а не глибшим переживанням любові.

Це не дуже гарна картинка. І відповідальність за неї лежить як на чоловіках, так і на жінках порівну. Але поступово все змінюється. Відбуваються величезні культурні зміни.

Десять чи двадцять років у дорослому житті чоловіки вчаться ніжному, платонічному дотику, і вони навчаються цього у своїх власних дітей. Ось чому це покоління батьків, які беруть декретну відпустку і більш активно включаються в батьківство, виявляється такою перетворюючою силою в американській культурі. Як татусі вони стикаються зі щасливою необхідністю тримати на руках власних чудових дітей. Вчаться любити платонічний дотик найпотужнішим і життєствердним чином, який не був доступним попереднім поколінням чоловіків.

Після того, як ви ніч за ніччю вколисуєте сплячу дитину або роками ходите, тримаючи її руку в своїй, ви стаєте іншою людиною. Ви дізнаєтеся новий тип легких і довірчих дотиків, який ви вже ніколи не втратите. Це подарунок чоловікам від дітей, який в буквальному сенсі слова здатний змінити культуру.