Кажуть, капібара — це тварина, яка не боїться нічого. І це правда. Але не тому, що вона надзвичайно смілива. І не тому, що вона має величезну силу або неймовірну швидкість. Вона не боїться, бо вона просто не вступає в боротьбу.
У світі, де всі намагаються змагатися, підкорювати, перемагати або боротися за своє місце під сонцем, капібара — це приклад іншого підходу. Вона не тікає від проблем, не кричить і не панікує. Вона просто йде своїм шляхом, ніби весь світ навколо не здатен її торкнутись.
Проходячи повз крокодилів, вона не поспішно шукає захисту. Їй не потрібно цього робити, бо вона не несе загрози. Вона йде, і хижаки спостерігають за нею, але не атакують. Всі ці жорстокі створіння, які часто визначають правила світу, просто не мають бажання зачепити її. Не тому, що вона найсильніша або найшвидша. А тому, що її спокій — це справжня сила. Вона не бореться, не воює, не провокує конфлікти.
Вона просто існує в гармонії зі світом
Капібара викликає повагу не своїм ричанням або потужними ударами, не своїми кігтями чи зубами. Вона викликає повагу своїм спокоєм. У світі, де всі намагаються щось довести, цей спокій — це те, що роззброює. Це енергія, яка заспокоює навіть найагресивніших. І, можливо, саме тому до неї тягнуться всі: птахи, мавпи, качки… навіть хижаки. Вона — це тихий центр сили, навколо якого все відновлюється. Бо поруч з капібарою в голові стає спокійніше, і ти забуваєш про агресію.
Не треба бути непереможним, щоб бути сильним. Справжня сила в тому, щоб бути настільки спокійним і гармонійним, щоб ніхто навіть не подумав зробити тобі боляче. Капібара не злиться. Вона не ненавидить. Вона не вривається в чужі справи, не нав’язує свою думку. Вона просто живе, відчуваючи світ у мирі з собою. Без поспіху, без страху, без необхідності виводити на себе увагу чи боротьби.
І, можливо, саме цього нам не вистачає у сучасному світі. Не більше сили, не більше агресії, а більше спокою. Можливо, нам просто потрібно трохи більше бути як капібара — зберігати спокій, який допоможе нам пройти повз всі негаразди та труднощі.