Помилка 1: брехати дітям
Джина Кейн (Gina Kane), мама з Нью-Джерсі, розповідає: «Я відвозила мою дворічну доньку Клое кожен понеділок до няні і постійно у нас були сварки. Якось вранці ми стояли біля няниного помешкання. Коли доня черговий раз відмовилась покидати авто і йти до няні, я не стрималась і, показавши на сусідній будинок, сказала: «Там дитячий центр під керівництвом печерної людини Geico (персонаж ТБ шоу, якого панічно боялась дитина) і в тебе є вибір, або ти йдеш туди, або до няні». Дитина швиденько попрямувала до няні.
Проблема була владнана, проте радіти довелось недовго. Десь за тиждень няня запитала Кейн, чи знає вона щось про дитячий центр по сусідству, адже Клое не припиняє про нього говорити. Більше того, вона певна, що всі дитячі центри керуються печерниками! Я почувалася приниженою, проте змушена була все пояснити. А найгірше те, що у мене будуть великі неприємності, якщо я колись захочу відвести дитину до дитячого центру!», – розуміє мати.
Можливе рішення
Брехнею весь світ обійдеш, а назад не повернешся. Вона може бути корисною певен час, проте будьте обережні. Ви можете використати бабая, щоб налякати дитину і тим самим змусити його доїсти такий корисний морквяний салат. Але ж будь-який дитячий психолог Вам скаже, що постійно залякуючи дитину, щоб вирішити одну маленьку дитину тепер, Ви отримаєте великий букет великих проблем у майбутньому. Чи вартує воно того? Безперечно ні!
Доктор Бонні Маслін (Dr. Bonnie Maslin) авторка книги «Обери свої битви» (англ. Picking Your Battles) пропонує в такій ситуації сказати: «Я знаю, що ти не хочеш іти до няні, я теж інколи не хочу йти на роботу». Співпереживання зблизять Вас і допоможуть легше подолати непорозуміння.
Помилка 2: пусті погрози
Якщо Ви бажаєте, щоб діти Вас не слухались, то погрожувати їм, а потім ніяк не реагувати, це – простий надійний і найшвидший шлях. Одного разу я зі своєю донькою Елою відвідувала подружку, яка теж мала маленьку дівчинку.
Як тільки Ела брала до рук будь-яку іграшку, дівчинка негайно її відбирала. Її мама негайно попереджувала доньку: «Або ти сама віддаси іграшку, або я її відберу в тебе!» Проте вона ніяк не реагувала і знову поверталась до розмови зі мною. Звісно ж, як тільки Ела брала нову іграшку, то дівчинка знову її відбирала.
Можливе рішення
Навряд чи будь-які батьки отримують задоволення караючи дітей, проте, якщо Ваша дитина виходить за рамки дозволеного, Ви зобов’язані відреагувати.
«Постійно повторюючи, якщо ти не припиниш кидатися піском, я заберу тебе з пісочниці, Ви ніколи не досягнете бажаної мети», – стверджує Bridget Barnes, співавторка книги «Здоровий глузд при вихованні малюків та дітей дошкільного віку» (англ. Common Sense Parenting for Toddlers and Preschoolers). «В даному випадку дитина розуміє Ваші слова як «Я можу зробити це ще декілька разів доки мама не зупинить мене».
Замість чергового пустого попередження, якщо Ваша дитина продовжує робити щось наперекір Вам, не вагайтесь – забирайте малюка та йдіть додому. Наступного разу, коли дитина не дослухається до Вас, м’яко нагадайте їй: «Пам’ятаєш як минулого разу нам довелось піти раніше часу коли ти кидав (-ла) пісок? Я сподіваюсь, ти ж не хочеш, щоб ми пішли й раніше сьогодні?»
Помилка 3: нескоординованість дій батьків
Поллі Лагосі (Polly Lugosi), мати двох дітлахів: Зое та Міла, віком 5 та 2 роки, збиралась позбавити їх солодкого за погану поведінку. Та батько, без всяких на то підстав, пожалів дітлахів і почастував їх десертом. «На жаль, мій чоловік постійно так робить, навіть, якщо діти вередують і заслуговують на покарання», – скаржиться Полі.
Можливе рішення
Навіть якщо Джим не хотів псувати намагання дружини привчити дітей до дисципліни, це саме те, що він робить. Навіть із кращих побажань. Показуючи дітям дружні стосунки в родині, Ви не тільки заряджаєте дітей на добру та позитивну поведінку, але й позбавляєте себе необхідності бути таким собі домашнім цербером.
«Немає нічого поганого, якщо Ви з дружиною (чоловіком) будете використовувати різні типи покарань, важливо, щоб вони застосовувались за однакові проступки,» – каже Ненсі Шульман (Nancy Schulman), співавторка книги «Практична розсудливість для батьків або руйнування міфів дошкільного віку» (англ. Practical Wisdom for Parents: Demystifying the Preschool Years). Створіть в родині список правил та покарань, обговоріть його разом з чоловіком (дружиною). Звісно ж, що краще обговорювати його за відсутності дітей.
Помилка 4: задарювати дитину подарунками
Ліз Самюєль (Liz Samuel), мама з Нью-Джерсі, розповідає: «Моя дворічна донька Ізабель ніколи не була великим їдцем. Якось я запропонувала їй шматочок шоколаду, якщо вона доїсть свій обід. Нагорода спрацювала на відмінно і дівчинка доїла сніданок.
Пізніше, за вечерею, вона почала вимагати свою солодку винагороду. «Сьогодні, як тільки я збираюсь її погодувати, вона починає вимагати або шоколад, або льодяники», – скаржиться мама. «До того ж, тепер, відкусивши декілька шматочків, вона починає вимагати свої солодощі!»
Можливе рішення
Тримайте свої хабарі в рукаві до більш важливих подій: як то відвідини крамниці чи, наприклад, якась важлива поїздка для Вас, в яку Ви змушені взяти дитину, а вона того не зовсім бажає. Фахівці радять скористатись іншим шляхом.
Замість того, щоб сказати: «Якщо ти будеш добре поводитись у бабусі за обідом, то отримаєш цукерку», – спробуйте – «Я тобою пишаюся, адже ти дуже добре поводилась у бабусі за обідом!» – радить Доктор Бонні Маслін.
І ні в якому разі не варто недооцінювати силу розчарування. Скажіть: «Я сьогодні дійсно сумна, адже ти розбила татів подарунок для мене, який був мені такий важливий». Можливо Вам це здасться жорстоким, але так Ви допомагаєте дитині, розвиваючи її сумління.
Помилка 5: порушити власне правило
Коли дворічний син Анни Веар (Anne Wear) Брендон брав те, що йому не можна було, – брав мамині ключі від машини, або витягав книжки з поличок, наприклад, – мама шльопала його по рукам та казала, при цьому, суворим голосом: «Ні, пане!»
«До пори, до часу, це працювало добре, аж поки вихователька з дитячого садочку зловила його, як він бив по руках ровесників, які намагались взяти його іграшки!». Дуже швидко Анна зрозуміла, що вона не може сказати Брендону, що він чинить не правильно, адже я та чоловік робили те саме з ним. «Нам довелось змінити тактику», – каже Анна, – «І це було не просто».
Можливе рішення
«Малеча починає дуже швидко наслідувати нашу поведінку, в тому числі і наші погані звички», – каже Сюзі Доферті (Suzi Dougherty). Вони з чоловіком доклали чималих зусиль, щоб пояснити двохрічному сину Вілу, що не можна кидати іграшки вдома.
«Проте, якось, її чоловік Кріс, кинув собачу іграшку в іншу кімнату, щоб вона просто не заважала. Маленький Віл негайно зажадав, щоб тато став у куток, за свою провину! З тих часів ми намагаємось більш обережно слідувати власним правилам!» – каже Сюзі. «На додачу ми зрозуміли, що правило не кидати іграшок в будинку, було досить безглуздим».
Помилка 6: втратити самовладання
Догляд за жвавими малюками вимагає невичерпного терпіння та самовладання. Проте батьки теж люди і одного дня Габріель Хове (Gabrielle Howe), працююча мама з Нью-Йорку, доглядаючи свого дворічну доньку Теа, була на межі виснаження. «Одного дня я втратила будь-який терпець і просто волала на свою доню», – визнає вона. «А потім дитина намагалася відіслати мене в мою кімнату за погану поведінку!».
Можливе рішення
Багато батьків по всьому світу використовують практику тайм-аутів для дітей, відсилаючи їх до своєї кімнати та дозволяючи їм заспокоїтися. Це так само добре працює і для дорослих. «Дозвольте собі зробити паузу або ж узяти тайм-аут», – радить Шульман. «Глибоко вдихніть, порахуйте до десяти – це Вам допоможе не тільки виховати дітей, але й вберегтися від зайвих стресів.
Якщо Ви певні, що Ваша дитина в безпеці, варто просто вийти в іншу кімнату. Якщо Ви не можете залишити дитину на одинці, вийдіть вдвох – зміна оточення допоможе охолонути Вам обом. «Якщо поруч Ваш чоловік чи хтось із рідних – не соромтесь попросити про допомогу», – радить вона. Просто попросіть: «Мені потрібна маленька пауза, чи не міг би ти мене підмінити на деякий час?» Це заспокоїть не тільки Вас, а й дитину.
Помилка 7: задовге чекання
Якось я застрягла у пробці разом зі своєю дворічною донькою Еллою. Дитина швидко занудилась, почала крутитися та розстібнула ремені дитячого автомобільного сидіння, почала його розгойдувати, наспівуючи пісню «Row, row, row your boat..».
Розчарована довгою дорогою, я пригрозила їй, що якщо вона не застібне ремені на сидінні, то я не розповім їй казку на ніч. Проте оскільки до настання вечора було ще так багато часу, погроза на дитину не справила належного враження – дитина продовжила бешкетувати.
Можливе рішення
«Діти не пам’ятають про свої проступки за декілька годин і не зважають на них на наступний день», – стверджує Барнес. «Якщо Ви хочете, щоб покарання було дієвими, зробіть його як можна ближче до проступку». Якщо Ваша дитина вдарила однолітка вантажівкою – не скасовуйте зустріч із друзями завтра, а просто заберіть іграшку.
Помилка 8: задовгі пояснення
Мій чоловік Патрік, зазвичай, полюбляв довго пояснювати нашій дочці Еллі, як вона буде себе добре почувати, якщо поспить вдень, чи щось на кшталт того. І хоча ідея виглядає досить непоганою, для маленької дитини вона обертається на тарабарщину.
Можливе рішення
«Проблема в тому, що діти, якщо вони й, навіть, виглядають чи поводяться так, це – не маленькі дорослі», – стверджує Барнес. «Довгі пояснення просто пролітають повз маленькі вуха і вислів: «Ніяких коржиків перед вечерею!», – більш, ніж достатній. Ні в якому разі не варто вдаватися в деталі і розповідати, що ті коржики зіпсують апетит.
Ваші слова мають відповідати віку співрозмовника. Я знав одного батька, який повторював своєму сину: «Припиняй скиглити», аж поки син не запитав: «А що таке скиглити?» Тож, перед тим, як Ви збираєтесь вживати те чи інше слово до своєї дитини, будьте певні в тому, що вона його розуміє.
На додачу
Ви можете волати на дітей, але повірте, що рано чи пізно вони почнуть кричати на Вас. Послухайте поради, як стати прикладом та взірцем для своїх дітей від Ненсі Шульман, співавторки «Практична розсудливість для батьків або руйнування міфів дошкільного віку».
- Намагайтесь стати кращими. «Кожен з нас колись помилявся», – каже Шульман. «Не варто каратись, просто прийміть це та скажіть собі: «Я знаю, що зробив те, що не повинен був. Варто спробувати ще раз дотримуватись власних правил».
- Не поспішайте. Навіть, якщо Ви бачите, що з дисципліною у Вашої дитини великі проблеми, не поспішайте. Почніть із вирішення одної проблеми. Не варто приголомшувати малюка довжелезним списком нових правил. Почніть з одного, коли дитина в доброму гуморі. Поясніть, що Ви від нього очікуєте.
- Не ускладнюйте. Якщо, наприклад, дитина перебірлива зі сніданком, не ускладнюйте процес – обмежте можливість вибору. Або так, чи інакше. Пластівці чи яєчня, наприклад. Вибір з двох, – цього достатньо.
- Дайте час. Для всього потрібен час. Якщо Ви будете послідовними і справедливими, у Вас все вийде. Можливо це займе трішки більше часу, ніж Ви хотіли, але Ви зможете це зробити
