1.Ефект Претфелла. Якщо ви недосконалі, люди будуть любити вас більше
Коли ми хочемо комусь сподобатися, то неминуче робимо акцент на кращі сторони своєї особистості.
Як з’ясувалося, абсолютно дарма: дослідження показують, що демонстрація своєї вразливості і слабкості, навпаки, підвищує рівень емпатії до нас з боку інших людей. Чим більше у вас некритичних недоліків, тим краще до вас будуть ставитись люди.
Професора, який виступає перед аудиторією і помітно хвилюється, слухачі сприймають розумнішим, ніж того, котрий виступає максимально впевнено. Соромитись і робити дурниці під час першого знайомства – провірений, хоча і не очевидний спосіб сподобатись своєму потенційному партнеру.
Теорія отримала назву ефекту Претфелла і була перевірена Елліотом Аронсоном, доктором філософії та психології Стендфордського університету.
Загалом, помилятися на людях – це не тільки нормально, але й корисно. У будь-якому випадку, до тих пір, поки ваші помилки не приносять серйозних збитків оточуючим.
2.Ефект Пігмаліона. Великі очікування збільшують продуктивність
Досліджував цей феномен психолог Роберт Розенталь. Він проводив IQ-тести в школах, а потім спеціально повідомляв вчителям неправильні результати. Ті діти, у яких IQ був вищим, ніж в інших, начебто показали “середні” результати.
А ті, хто реально показав середній результат, видавались вчителям як діти з найкращими розумовими здібностями. Що, відповідно, відбувалося згодом?
Ті учні, яких вчителі вважали більш розумними, починали краще вчитися. Відбувається це тому, що очікування вчителів від цих учнів були вищими, ніж від інших. Зростаючий тиск на учнів змушував їх краще вчитися. Висновок, зроблений Розенталем, характерний не тільки для освіти.
“Ваші очікування створюють вашу реальність”, – підводить підсумок він.
Загалом, якщо ви хочете досягти в житті чогось значного, вам доведеться ставити перед собою нереальні цілі й переоцінювати свою здатність до їх виконання. І це спрацює.
Крім того, вченим відомо, що ті лідери, які вимагають від своїх підлеглих нереальних результатів, врешті-решт добиваються від команди набагато більшої віддачі, ніж ті, хто ставить тільки “реальні цілі”.
3.Парадокс вибору. Що більше у нас опцій на вибір, то менше ми задоволені прийнятим рішенням
Логічно здається, що чим більше перед нами варіантів на вибір, тим краще. Магазини з великим асортиментом подобаються нам більше, ніж дрібні крамнички. Коли пропозицій з приводу розвитку кар’єри багато, нам здається, що ми обов’язково зробимо хороший вибір.
Але психологи Марк Леппер і Шина Айенгар довели, що це не так. Дослідники в межах експерименту запропонували одній групі гурманів, які зайшли в супермаркет, обрати безкоштовно один з шести різних видів джемів, іншим – один з 24.
Результати дослідження показали, що 30% людей, які вибирали з шести варіантів, залишились задоволені своїм вибором. З тих, кому довелось вибирати одну банку подарункового джему з 24, задоволеними залишились тільки 3%.
Цей феномен виявив психолог Баррі Шварц. Щоб відчуття того, що все йде правильно, не покидало вас, він радить штучно обмежувати кількість опцій. Це, до речі, пояснює, чому користувачі продукцією Apple задоволені нею більше, ніж користувачі ґаджетів іншої марки.
Або чому ті, хто ходить за продуктами в невеликі продуктові крамнички, відчувають себе більш задоволеними, ніж відвідувачі великих гіпермаркетів.
4.Ефект свідка. Чим більше людей навколо того, хто потребує допомоги, тим менша ймовірність, що йому хтось допоможе
Цей ефект дуже добре ілюструє притча про доброго самаритянина. Він пояснює також багато трагічних подій в нашій історії. Дослідники називають його “змішуванням відповідальності”.
Якщо хтось із людей на вулиці потрапив в біду і потребує допомоги, то у нього куди більше шансів отримати її, якщо поруч проходить одна людина, ніж якщо поруч – цілий натовп. Якщо хтось кричить про допомогу, а поруч знаходиться велика кількість людей, то кожен з них воліє ігнорувати благання, тому що “допоможуть інші”.
Якщо ж благання про допомогу буде звернене до конкретної людини на пустій вулиці, то шансів на те, що на неї відгукнуться, куди більше. Це, до речі, пояснює бездушність і холод великих мегаполісів.
Вплив цього ефекту довели психологи Бібб Латане і Джон Дерлі. Вони провели експеримент, в ході якого імітували ситуацію, коли старшокласники били слабкого “ботаніка” в шкільній роздягальні на очах в інших школярів. 85% тих, хто був єдиним свідком приниження, кидались на допомогу жертві і допомагали їй.
А от якщо за тим, що відбувається, стежили вже двоє учнів, шанси на те, що хтось із них допоможе жертві, падали до 65%. Якщо свідків було четверо, шанси, що хоч хтось із них зверне увагу, падали до 31%.
Загалом, якщо ви потрапили у важку ситуацію і потребуєте допомоги, то звертайтесь не відразу до всіх, хто може допомогти, а конкретно, персонально до когось. Іншими словами, краще кричати не “Допоможіть хоч хто-небудь!”, а “Чоловік у сірому пальто, врятуйте мене!”
5.Ефект прожектора. Люди, чия голова постійно забита роздумами, не помічають очевидних речей
Більшість людей в даний момент зайняті якимись серйозними роздумами. Коли вони знаходяться в компанії, але занурений у свої думки, то не помічають навіть очевидних речей, довели вчені з Корнельського університету.
Якщо говорити простіше, то абсолютно все рівно, як ви виглядаєте, коли збираєтесь в офіс чи університет. Більшість людей просто не звернуть увагу на ваш зовнішній вигляд. У центрі уваги ви опиняєтесь набагато рідше, ніж думаєте. А тому можна перестати хвилюватись про зовнішні атрибути життя.
Не купуйте дорогий автомобіль або смартфон, щоб “засвітитись” перед колегами: вам може здаватися інакше, але більшості з них взагалі все рівно, що у вас там є. Вони зайняті своїми проблемами.
6.Ефект фокусування. Люди переоцінюють значення речей і явищ, які обдумують
“Ніщо в житті не має такого великого значення, як вам здається”.
Девід Канеман
Наскільки велика різниця в щоденному настрої між людиною, яка заробляє $20 тис. на рік, і людиною, яка заробляє 4000 грн на місяць? Майже ніякої. Тобто вона є, але вона мінімальна. Чи станете ви щасливішим, якщо проведете решту життя в будинку на морі? Навряд. Іншими словами, жителі Каліфорнії, де більше 300 сонячних днів у році, нітрохи не щасливіші, ніж мешканці Нью-Йорка або Чикаго.
Цим ефектом, до речі, активно користуються маркетологи. Вони переконують вас, що купівля того чи іншого товару зробить вас щасливішими. Але навряд чи вони стримають свою обіцянку.
Для боротьби з цим психологічним ефектом вам доведеться зрозуміти одну просту аксіому: ніщо не буде настільки ж важливим через рік або навіть через тиждень, як вам здається сьогодні. Ставтесь до життя і його негараздів легше і простіше. І, ще, змиріться з тим, що люди просто не вміють прогнозувати майбутнє. Тому буде краще, якщо ви перестанете взагалі будувати довгострокові плани.
