14 вересня за церковним календарем вважається початком індикту, тобто церковного новоліття або, простими словами, нового року.
Церковний рік або літургійний рік – це коло богослужінь (дванадесятих свят), яке починається з Різдва Богородиці, а завершується – Успінням Богородиці. Це характерно лише для церков східної традиції.
Церковний індикт був встановлений у часи Першого Вселенського собору (3 століття). За старим стилем його святкували 1 вересня, за новим – 14 вересня. За церковним календарем сьогодні почався 7524 рік “від створення світу”.
Колись наші предки початок нового року відзначали навесні, коли оживала природа і починався новий землеробський рік. Та з приходом на наші землі християнства цю традицію було змінено. Відтоді початок нового року було перенесено на осінь, як було заведено у Візантії.
Слово “індикт” з’явилося у часи Римської імперії, перекладається як межа або податок. Індиктом імператори називали час сплати щорічного податку на армію. Найкращим періодом для цього був саме вересень, коли люди завершували збирати врожай.
Церковний індикт наші предки святкували весело. У церквах відбувалося богослужіння, а опісля люди збиралися на площах, дякували Богові за рік, що минув, урожай та добробут, а також просили Божого благословення на рік прийдешній. Для християн початок нового церковного року повинен стати нагодою, аби зупинитися і озирнутися назад, щоби усвідомити свої вчинки в минулому і дивитися вперед із розумінням того, що ми на рік стали ближчими до вічності. Це нагода подякувати Богові за зібрані духовні плоди й замислитися над новими.
У древній літургійній традиції Київської Церкви існує урочистий Молебень на початок нового церковного року. “Всієї твари Створителю, що у своїй владі встановив времена і літа, благослови вінець року благости Твоєї, Господи, охороняючи в мирі благовірний народ, городи, села і всі обителі Твої, молитвами Богородиці, і спаси нас”, – такі слова у тропарі Індикту.
До 17 століття саме у вересні був Новий рік. Нині така традиція залишилася лише у церковній сфері. До речі, початок церковного року і навчального року збігається не випадково. Адже колись школи були при церквах і монастирях, тому й навчання підпорядковувалося релігійному календарю.
Також 14 вересня вшановують преподобного Симеона Стовпника і його матері Марфи. Цього дня люди намагалися не вирушати в далеку дорогу, адже вона могла обернутися на проблеми з грошима і здоров’ям.
Не дозволялося також викидати залишки їжі – їх потрібно було віддавати нужденним. І взагалі будь-яка благодійність цього дня була в особливій пошані.
