“Як би мені підступитись? Вона хоче мене поцілувати? Я повільно наближатимусь, щоб помітити, якщо вона захоче відсунутися. Так, вона ще не відійшла, це гарний знак… Але ж це ще ні про що не говорить? Продовжу рухатися, поки наші губи не стикаються”.
“Яка незручна поза … У мене звело шию, але якщо я захочу повернути голову, вона може передумати, так?”
“Може, треба було змастити губи гігієнічною помадою? У мене взагалі є гігієнічна помада?
“У мене випадково не пахне з рота? Блін, треба було з’їсти м’ятну цукерку перед тим, як лізти до неї з поцілунками”.
“Я маю дихати, але раптом їй це не сподобається? Затримаю дихання …. Чорт, у мене вже голова паморочиться. Потрібно дихати. Блін, тепер я дихаю надто голосно, і це страшно!”
“У мене криві зуби? Треба було слухати лікаря-ортодонта та надягати на ніч фіксатор…”
“Може, настав час включити в поцілунок язик? Чи залишити ініціативу за нею? Добре, я просто хочу це зробити. Зрозуміло, ми ще на різних етапах… Може, їй сподобався мій маневр?
“Оу, тут на стіні павук. Чи це тінь від листя? Та ні, павук… Чи все-таки тінь?.. Чорт, я маю це дізнатися!”
“aКуди я повинен подіти руки? Вони ж визначають, що то за поцілунок. Якщо я покладу їх їй на попу, він буде суперсексуальним, якщо на стегна – звичайним… Якщо я запущу руки в її волосся, це вважатиметься пристрасним поцілунком? Де взагалі знаходиться нейтральне місце для рук? Коліна? Здається, я ніколи не перестану жестикулювати, немов старий напівбожевільний професор!
Дівчатам взагалі подобається, як я цілуюсь? Тій дівчинці, яку я вперше поцілував у 10-му класі, подобалося… А раптом вона брехала мені з жалю? Раптом усі дівчата, з якими я цілувався, щойно це терпіли і просто не стали мене засмучувати новиною про те, що я цілуюсь, як пітбуль?!
“ЗАЧЕКАЙТЕ, Я ЩО, ЦІЛУЮСЯ ЯК ШКОЛЯР?!”
“Ми цілуємося вже 30 секунд, може настав час перемістити руку на її груди? Рука на грудях – найризикованіша ставка чоловіка.
Ось так, вона не обурилася, все пучком! Як же втомилася щелепа!..”
