1. Чоловік та дружина мають завжди спати в одному ліжку та проводити відпустку разом.
Як би не запевняли прибічники традиційних поглядів на сім’ю, що чоловік і дружина повинні кожну вільну хвилину проводити разом, потреба в особистому просторі з появою сім’ї не зникає. Якщо у дружини, наприклад, з’явилося бажання частину відпустки присвятити лише собі, це не повинно турбувати чоловіка, і навпаки.
Право вільно розпоряджатися своїм часом стосується і сну. Британський доктор Ніл Стенлі дійшов висновку, що люди, які ділять ліжко зі своєю половинкою, більш ніж на 50% частіше страждають порушеннями сну.
Як наші батьки примудрялися спати удвох на невеличких ліжках і чи були вони щасливіші від такого «тісного» контакту – незбагненно, але великого вибору у них не було. А у нас вибір є, і ми обираємо особистий комфорт на благо здоров’я.
2. Немовлята повинні спати окремо від батьків.
У минулому батьки намагалися прислухатися до сумнівних порад педіатрів та завчасно відгороджували від себе дітей, тим самим завдаючи психологічних травм і собі, і малюку.
Сучасні психологи запевняють, що краще укладати неспокійну дитинку разом з батьками. Це допоможе зберегти психічне здоров’я кожного. До того ж сон з дитиною дозволяє матері налагодити з нею тісний зв’язок, поки не почався природний процес сепарації.
3. Шлюб має бути офіційно зареєстрований.
У XIX столітті спільне життя пари без вінчання було ганьбою: батьки відрікалися від своїх дочок та проклинали їх, а чоловіки не могли брати співмешканку з собою під час візитів чи прийомів, ризикуючи образити господарів.
У XX столітті революція внесла свої поправки й в цей бік життя: шлюб без офіційного підтвердження, хоча й не став нормою, але перестав бути чимось непристойним.
І лише в наші дні обидва учасники взаємин можуть бути цілком задоволені таким розвитком подій. На перше місце поступово виходить не офіційне підтвердження існування сім’ї, а якість пережитого спільного життя та особлива цінність у житті партнера.
4. Подружжя зобов’язане бути відвертим одне з одним на 100%.
У старі часи в дружини не могло бути жодних таємниць про минуле від чоловіка. Цікаво, що чоловіки намагалися обрати собі дружину «без минулого», маючи, при цьому, бурхливу молодість за плечима.
Подружжя нової формації намагаються будувати довірливі відносини, але це не передбачає повної відвертості в питаннях, що торкаються періоду до їхнього знайомства. Якщо людині некомфортно згадувати про якийсь випадок або навіть цілий період свого минулого, то не обов’язково розповідати про це своїй половині, а краще залишити при собі або поділитися цим з психоаналітиком.
5. Чоловік – добувач, дружина – господиня.
Ще якихось 20 років тому ми й подумати не могли, що чоловік може сидіти вдома з дитиною, а жінка в цей час працювати. І вже тим більше неймовірною здавалася можливість щастя в такій сім’ї.
Але традиційний ґендерний поділ праці поступово втрачає своє значення, і це одне з досягнень фемінізму. Тепер дружина не стане докладати усіх зусиль для забезпечення надійного тилу чоловікові, поки той «воює» на кар’єрному фронті, а намагатиметься сама стати успішною. Сучасне подружжя прагне до партнерства: кожен робить те, що у нього краще виходить і зручно для сім’ї в конкретний момент.
6. Необхідна повна концентрація на партнері та сім’ї.
Розпорядок дня наших бабусь і мам будувався довкола їхніх чоловіків, навіть якщо ці жінки працювали. Не зварити суп часто прирівнювалося до зради.
У сучасному подружжі кожен сконцентрований на своєму самовдосконаленні. Це не виключає взаємопідтримки та допомоги, але зростаючий вплив установки «ніхто не зробить тебе щасливим, окрім тебе самого» не міг не вплинути на сімейні відносини. Ми більше не розчиняємося в партнері, а стали однаково уважні й до власних побажань, і до потреб коханої людини.
7. У подружжя мають бути спільні інтереси.
Якщо раніше в шлюбі цінувалося бажання догодити в усьому своїй половинці, то тепер така це може стати лише несподіваним приємним бонусом, але в жодному разі не обов’язковою умовою сімейного щастя. Навпаки, самодостатність та цілісність у всьому, в тому числі в уподобаннях та зацікавленнях – запорука поваги партнерів один до одного і, як наслідок, фактор вдалого шлюбу.
8. Без дітей щастя неможливе.
Традиційно вважалося, що головне завдання сім’ї – народження дітей. Потомство заводили просто тому, що так треба, адже це основна мета заміжжя. Так склався стереотип, що шлюб без дітей не може бути щасливим.
XXI століття – час відповідального батьківства. Люди більше не народжують лише тому, що так заведено, а орієнтуються на матеріальне становище, досягнення професійного статусу і, найголовніше, бажання кожного з партнерів. І якщо бажання раптом не виникне, то подружжя може цілком щасливо прожити все життя й без дітей.
9. Мексиканські пристрасті та романтика.
Показовим в цьому випадку є сюжет радянського фільму «Іронія долі, або З легким паром». Спокійні відносини героїв Наді та Іполита, неймовірним чином руйнує п’яний чоловік, який звалився «як сніг на голову» У 70-х роках минулого століття, та й набагато пізніше, в часи захоплення мексиканськими серіалами можна було повірити в ймовірність такої ситуації.
Але на зміну подібним безумствам прийшла раціоналізація. Здатність слухати й чути один одного і не йти на поводу в емоцій – ось що робить щасливими сучасні сім’ї. Шлюб стає способом самозбереження, і в ньому не залишається місця для «психозів».
Тому сучасна Надя цінуватиме відносини зі стабільним та розважливим партнером Іполитом, і, швидше за все, зателефонує в поліцію, або викличе швидку, щоб дивного гостя забрали в психіатричне відділення.
10. Важливо обрати абсолютно ідеального чоловіка.
На зміну потребі знайти або спробувати самостійно виховати для себе «ідеального» партнера, а потім поступово почати в ньому розчаровуватися прийшло розуміння, що ідеальних людей немає і треба приймати коханих такими, якими вони є.
Це дозволяє не очікувати всього готового, позбавляє від ілюзій та дає можливість усвідомлено будувати щасливі відносини.
