Духовність Сім'я

«Вінчатися не обов’язково натщесерце», – священик

Кому не можна здійснювати обряд та чи можна їсти перед вінчанням, розповідає священник.

Що треба для того, аби повінчатися, кому не можна здійснювати обряд та чи можна їсти перед вінчанням, розповідає священник Андрій Хромяк.

«Шлюб в християнстві прийнято називати таїнством, оскільки під зовнішнім обрядом, який звершує священик у храмі, молодятам невидимо подається Боже благословення на сімейне життя, народження та виховання дітей, – каже священник Андрій Хромяк. –Християнський шлюб може бути тільки єдиним. Таємниця шлюбної любові в тому, що люди цілком віддають себе і своє життя один одному. У цій любові особистість людини не може роз’єднуватися, а всеціла шлюбна любов вимірюється вічністю».

Що треба для вінчання  

Для вінчання молодятам у церкву слід узятисвідоцтво про одруження, яке видає відділення РАЦСу. Багато храмів не вимагають пред’явлення документа, оскільки вважають, що істинний шлюб укладається на небесах. Працівники церкви просто покладаються на чесність закоханих. Але за традиціями перед вінчанням потрібно, щоб молодята офіційно зареєстрували свій шлюб. Також треба мати натільні хрестики.

Вінчання проводиться тільки тоді, якщо молодята хрещені і мають православну християнську віру (якщо вінчання проводиться в православній церкві). Те ж саме стосується і свідків. Хрестики повинні бути на шиї, їх нікому не потрібно віддавати і не потрібно знімати. Якщо з якихось причин наречений або наречена не хрещені, але вирішили повінчатися, то перед обрядом вінчання спочатку потрібно пройти обряд хрещення.

Обручки, якими в РАЦСі обмінювалися молодята, застосовують у процесі вінчання. Священик ще раз їх одягає на пальці молодят, але вже після того, як освятить їх.

Також треба мати чотири невеликих полотняних хусточки та білий рушник. Цей рушник символізує чистоту шлюбу.

«На рушник молодята ступають під час вінчання, – розповідає Андрій Хромяк. – Цим же рушником священик перев’язує руки молодятам, таким чином, об’єднуючи їхні два життя в одне. Дві вінчальних свічки обгортають двома полотняними хустками, а ще дві хусточки використовуються для того, щоб свідки з їх допомогою тримали церковні вінці».

За словами священика, вінчальні свічки символізують Божу благодать, є знаком цнотливості і чистої любові. Їх можна купити в іконній лавці або у храмі. Вони мають відмінності від звичайних церковних свічок. Вінчальні свічки великі за розміром і дуже часто прикрашені різними фігурками, квітками та візерунками.

Після вінчання свічки не викидаються і не віддаються, їх зберігають молоді у їхньому домі. Існує благочестива традиція, коли на річницю шлюбу в цей день молодята виймають вінчальну свічку, запалюють її та моляться до Бога, дякуючи за прожитий рік та просять у Господа благословення на щасливе подружнє життя.

Молодятам для вінчання потрібні дві ікони. Наречений – майбутній глава сім’ї, для нього використовують ікону Христа Спасителя, а наречена є берегинею домашнього вогнища, для неї використовують ікону Божої Матері.

Кому не можна здійснювати обряд

Андрій Хромяк каже: умови укладення шлюбу, встановлені цивільним законодавством і церковними канонами, мають значні відмінності, тому не всякий цивільний союз, зареєстрований в РАЦСі, може бути освячений в Таїнстві Шлюбу.

Церквою не допускаються четвертий та п’ятий шлюби. Церква не благословляє шлюб, якщо один з наречених (або обидва) оголошує себе переконаним атеїстом, який прийшов в храм лише за наполяганням нареченого(нареченої) або батьків. Не можна вінчатися нехрещеним. Також не можна вінчати шлюб, якщо один з наречених фактично перебуває у шлюбі з іншою особою. Забороняється шлюб між кровними родичами аж до четвертого ступеня споріднення (тобто з троюрідним братом або сестрою).

Древня благочестива традиція забороняє шлюби між хресними батьками і хрещениками. Безумовно, не вінчається шлюб, якщо хоча б один з подружжя сповідує нехристиянську релігію (мусульманство, іудаїзм, буддизм, язичество, індуїзм). Для вінчання з католиком або протестантом в разі згоди на виховання дітей в православному дусі також вимагається дозвіл архієрея. Не можна вінчатися тим, хто раніше дав чернечі обітниці або прийняв рукоположення у священний сан».

Священик каже, що вінчатися не обов’язково натщесерце, так як найчастіше до Причастя молодята приступають заздалегідь. Але якщо молоді зібралися причаститися перед таїнством, тоді в храм приїжджають натщесерце.

У які дні не можна вінчатися

Вінчання не здійснюється протягом усіх чотирьох багатоденних постів – Великого, Петрового, Успенського і Різдвяного; в Неділю м’ясопусну, протягом Сирної седмиці  і в Неділю Сиропусну; протягом Світлої (Пасхальної) Седмиці; від Різдва Христового (7 січня) до Хрещення (19 січня); напередодні двунадесятих свят; по вівторках, четвергах і суботах протягом усього року; 10, 11, 26 і 27 вересня (у зв’язку із суворим постом заради Усікновення глави Іоанна Хрестителя і Воздвиження Хреста Господнього); напередодні престольних храмових днів (в кожному храмі – свої).

При надзвичайних обставинах виключення з цих правил може бути зроблено з благословення правлячого архієрея.

Дата публікації: 26.12.2019 img Поділитися