Діти Сім'я

Кожен другий – Петрик П’яточкін, або Як виховувати надто активних дітей

Яка ваша дитина: активна чи гіперактивна? Як не припуститися помилок у вихованні гіперактивної дитини? Як організувати заняття і відпочинок для непосидючої дитини? Радить психолог-практик.

АКТИВНА ТА ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА. ЯК РОЗПІЗНАТИ?

Дитинка жвава, рухлива, активна – що в цьому поганого? Мало того, вона не за віком тямовита і з комп’ютерами та іншими гаджетами на «ти». Але вас чомусь постійно дратує невгомонність дитини, біганина, нетерпеливість…

Не поспішайте ставити діагноз! Бо не кожну активну дитину можна назвати гіперактивною (це до снаги визначити тільки спеціалістові).

Якщо енергія вашого малюка зашкалює, через що він іноді стає впертим та неслухняним, – це нормально. Адже в кожної дитини бувають такі собі хвилини гніву. А скільки дітей розгулюються, коли час спати, або ж балуються в магазині… Пам’ятайте, що майже в кожному другому малюкові живе Петрик П’яточкін.

Гіперактивну дитину часто називають живчиком, вічним двигуном. Маля, лише зіп’явшись на ніжки, відразу побігло й відтоді постійно кудись квапиться. Маленький невтома весь начебто на шарнірах. Надто неслухняні у нього руки: вони усього торкаються, усе ламають, смикають, кидають. Навіть голова в цієї дитини у постійному русі.

Намагаючись побачити більше, такий малюк рідко вловлює суть. Допитливість цим дітлахам не властива. До того ж, незважаючи на надмірну рухливість, вони трохи незграбні, часто гублять речі, ламають іграшки, а синці та подряпини у них майже не минають.

Непосидючість, неуважність, негативізм – характерні риси поведінки гіперактивної дитини. Такий малюк імпульсивніший за однолітків, у нього дуже швидко міняється настрій, а розслабляється хіба уві сні. Батькам треба бути дуже уважними й терпеливими з гіперактивною дитиною, щоби правильно виховати її.

ЯК ВИХОВУВАТИ ГІПЕРАКТИВНИХ

Як не припуститися помилок у вихованні гіперактивної дитини, радить психолог-практик Лідія КУРИЛО.

“У стосунках з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її щоразу, коли вона заслужила, підкреслюйте її успіхи – це допоможе зміцнити впевненість дитини у власних силах.

Важливим моментом є прохання про допомогу. Коли даєте дитині якесь розпорядження, сформулюйте його так: «Мені потрібна твоя допомога. Будь ласка, прибери в кімнаті».

Уникайте слів «ні» і «не можна».

Розмовляйте стримано, спокійно, м’яко. Емоційний фон спілкування з гіперактивною дитиною має бути позитивним.

Не давайте дитині одразу кілька завдань. Коли формулюєте якесь завдання, обмежтеся не більш як десятьма словами.

Підтримуйте малюка у всіх видах діяльності, що потребують концентрації уваги (приміром, робота з кубиками, розмальовування, читання).

Удома дотримуйтеся чіткого розпорядку дня (йдеться про час прийому їжі, виконання домашніх завдань, сон). Діти почуваються у більшій безпеці, коли те, що вони роблять, багаторазово повторюється.

Обмежте споживання солодощів та копченостей, бо ці продукти сприяють збудливості.

Працювати з такою дитиною треба у першій половині дня, а не ввечері. Пам’ятайте, що під час занять малюкові важко висидіти 20 хвилин, він дуже швидко втомлюється, тому варто змінювати види діяльності.

По змозі уникайте велелюдних місць. Перебування у великих магазинах, на ринках надзвичайно збуджує малюка.

Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером, надто галасливі приятелі не для вашої дитини.

Стежте за тим, аби малюк не перевтомлювався, бо це призводить до зниження самоконтролю й збільшення гіперактивності.
Дозволяйте дитині використовувати зайву енергію. Дуже сприяють цьому прогулянки на свіжому повітрі.

Обмежте перегляд телепередач, бо такі діти нерідко ідентифікують себе з мультиплікаційними героями, як результат – вияви асоціальної поведінки.

Дуже дієвою є музикотерапія, казкотерапія. Позитивно впливає на гіперактивних малюків і відвідування басейну.