Я відношусь до тих самих неймовірних жінок, які не виносять мозок і не пиляють свого коханого. Взагалі не розумію, навіщо когось пиляти. Що за примітивні методи? Невже складно замість агресії включити чарівність і жіночу мудрість?
– Що, коханий? Треба їхати до мами? Не можеш чисту футболку знайти? Так он їх у шафі скільки. Що брудні?! А я думала, ти брудні, як і я, у кошик кладеш… Ну, що поробиш, їдь в брудній.
– І шкарпеток немає? Я їх взагалі не бачила, може, ти забув купити? Під кріслом? Блііін, і як вони туди залізли? Ну, кинь в кошик. У чому їхати? Мої бери, вони мені великі. Ну так, рожеві… зате чистенькі.
– Зайка, уявляєш, сьогодні Олексія зустріла, так, колишнього. Він так змінився, в спортзал ходить. Завтра вдень обіцяв заскочити, повісити полицю — ну, пам’ятаєш, я купила, а ти втомлюєшся, тобі ніколи. Куди ти побіг? За інструментами?
– Коханий, як шкода, що ти був втомлений і не зміг мене зустріти! Я така марнотратна… Ось сама себе лаю! Уявляєш, побачила сумку за 15 тисяч і купила… Так, чергову. Був би ти поруч – ти б мене відговорив. Ні, не можна повернути, на розпродажі…
– Зайка, почисть мені часник, будь ласка! Через п’ять хвилин? Добре. От, готово. Що? Де часник? А ти хіба його туди не кинув? Ну, їж тепер так.