Еріх Фромм колись написав:

• Ми не повинні нікому нічого пояснювати чи виправдовуватися, поки наші дії не завдають шкоди іншим. Справжньо вільна людина звітує лише перед власним розумом і совістю.

• Головне завдання людини – розкрити свій потенціал і стати собою. Найцінніший плід цих зусиль – власна особистість.

• Любов – це не спостереження, а активна участь у житті та щасті іншої людини.

• Щоб бути собою, потрібно навчитися любити себе – не з егоїзму, а з усвідомлення власної цінності.

• Життя має лише той сенс, який ми йому надаємо, розкриваючи свої сили та живучи продуктивно.

• Людина, яка живе спонтанно і не під примусом, усвідомлює себе як творчу особистість і розуміє, що сенс життя – у самій життєвій подорожі.

• Чутливі люди неминуче переживають і радість, і смуток. Це природна частина повноцінного життя.

• Багато людей опиняються в пастці нерішучості, їхні життя стають тінню самих себе.

• Бути живим – це динамічний процес, це постійне розкриття власних сил і можливостей.

• Співчуття – це не просто розуміння іншого, а здатність відчути його біль як власний.

• Людина має дві великі цілі: реалізувати свою індивідуальність та вийти за її межі, пізнавши всесвітню гармонію.

• Зріла любов – це не потреба у володінні іншою людиною, а радість від того, що вона є.

• Одержимість одне одним – це не сила любові, а свідчення попередньої самотності.

• Любов, яка заснована на контролі та володінні, не створює життя, а руйнує його.

• Якщо людина вміє по-справжньому любити, вона любить не тільки інших, а й себе.

• Випадкової любові не існує – вона народжується лише у того, хто має в собі здатність любити.

• Уникайте порожніх розмов і поверхневих людей, чий розум порожній, а слова не несуть сенсу.

• Якби речі могли говорити, вони б називали себе тим, чим вони є. Людина ж часто визначає себе лише через свою професію чи статус.

• Людина – центр і сенс власного життя. Розвиток особистості – найвища мета, яка не може залежати від зовнішніх факторів.