У церковному календарі видалили елементи, пов’язані виключно з російською православною традицією та уточнили деталі відповідно до української церковної традиції та історії.

Священний Синод Православної Церкви України 14 липня вніс 33 зміни до церковного календаря. Документ опублікований на сайті ПЦУ, пише Район.Культура.

Зокрема, у календар повернуся день вшанування  освячення собору Святої Софії у Києві 4 листопада, який зник з українських видань місяцесловів після анексії Київської Митрополії Московським патріархатом у XVII столітті. Цього дня будуть вшановувати ікону Божої Матері «Непорушна стіна», яку тепер іменують «Ікона Божої Матері «Оранта-Непорушна стіна», тому що історія чудотворного образу пов’язана з іконою Богородиці-Оранти зі склепіння собору Святої Софії у Києві.

Радониці більше не буде – Проводи

2-й тиждень після Пасхи, починаючи від Фоминої неділі у календарі тепер значиться як «Тиждень поминання померлих (Проводи)».

В рішенні Синоду пояснюють, що в Україні існує традиція поминати померлих після свята Пасхи. Згідно з місцевими традиціями у різних регіонах України найчастіше це поминання починається від Світлого понеділка і до понеділка Фоминого тижня.

У деяких регіонах таке поминання відбувається у другий і третій тижні після Пасхи, або в певні визначені дати у післяпасхальний період.

Традиція Радониці саме у вівторок Фоминого тижня перейшла до нас з російського календаря. В Україні це був зазвичай весь другий тиждень після Пасхи, який називався Провідним, а саме поминання – проводи, поминки або гробки.

Які російські свята вилучили із церковного календаря?

Синод вилучив низку днів пам’яті, які мають місцеве значення лише для Російської Православної Церкви, але не є суттєвими для української церковної традиції. Ось список скасованих свят, чимало з яких досить популярні в Україні і на їхню честь є освячені храми:

• 14 лютого – перенесення мощей мучеників благовірного князя Михаїла Чернігівського і боярина його Федора. Насправді це було примусове вивезення мощей святих з Чернігова до Москви за наказом царя Івана Грозного у 1578 році.
• 22 квітня – перенесення мощей благовірного князя Всеволода, у святому хрещенні Гавриїла. Це – місцеве свято у місті Псков з нагоди перенесення мощей від попереднього місця спочинку до головного храму міста у 1834 році.
• 22 жовтня – згадка Казанської ікони Божої Матері, оскільки це місцеве святкування було встановлене 1612 року в Московській державі на згадку про «звільнення Москви від поляків».
• 17 серпня – згадка Свенської ікони Божої Матері.  Цей день святкування був встановлений в Російській імперії в 1815 році на згаду про визволення міста Брянська від «нашестя наполеонівських військ у 1812 році»
• 28 червня – згадка ікони Божої Матері «Троєручиця». Це місцеве святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1661 році.
• 13 жовтня – згадка ікони Божої Матері «Іверська». Це локальне святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1648 році.
• 13 серпня – згадка Семистрільної ікони Божої Матері. Ця дата святкування є місцевою в Росії і була встановлена на згадку про визволення міста Вологди від чуми в 1830 році.
• 1 вересня – згадка ікони Божої Матері Чернігівсько-Гефсиманська (1869). Це локальне свято РПЦ.

Насправді Чернігівсько-Гефсиманська ікона – це список Чернігівсько-Іллінської шанованої ікони Божої Матері, який подарувала поміщиця Олександра Філіпова новоутвореному Чернігівсько-Гефсиманському скиту Троїце-Сергієвої лаври в місті Сергієв Посад Московської області, який був в 1921 році закритий радянської владою, а сьогодні на більшій частині території колишнього скита знаходиться російська військова частина.

Натомість Православна Церква України шанує Чернігівсько-Іллінську ікону Божої Матері на загальноцерковному рівні.

• 1 серпня – свято Всемилостивого Спасителя (Спаса) та Пресвятої Богородиці, яке  встановлене в РПЦ і присвячене на згадку перемоги Суздальського князя Андрія Боголюбського над волзькими булгарами у 1164 році.
• 5 липня – згадка знайдення мощей преподобного Сергія, ігумена Радонезького 1422. Просто місцеве свято РПЦ.
• 24 серпня – згадка перенесення мощей святителя Петра, митрополита Київського, всієї Руси чудотворця, скасували, оскільки це було перенесення з одного собору московського Кремля в інший у 1479 році.
• 31 березня – пам’ять митрополита Московського Іони, який титулував себе митрополитом Київським всупереч канонам, без соборних рішень і благословення Вселенського Патріарха. Він розділив Київську Митрополію, утворивши фактично окрему Московську, і після цього намагався встановити контроль над Київською кафедрою, де був поставлений інший митрополит.

Анна Новгородська – українка

Синод залишив день пам’яті преподобної княгині Анни Новгородської 10 лютого, але спростував фейк російської релігійної пропаганди.

У офіційних джерелах РПЦ Анну Новгородську ототожнюють з дружиною благовірного князя Ярослава Мудрого Інгігердою, в хрещенні Іриною, яка нібито після смерті чоловіка стала черницею у Новгороді з іменем Анна, там упокоїлась і там зберігаються її мощі.

Ці відомості є недостовірними, адже вік княгині Анни Новгородської на момент смерті, згідно з даними наукових досліджень її тіла, є значно молодшим, ніж мав би бути у дружини князя Ярослава.

Українські дослідники довели, що княгиня Інгігерда, у хрещенні Ірина, померла у Києві і похована була у соборі Святої Софії в одному саркофазі з князем Ярославом. Її останки і досі спочивають у Святій Софії в Києві.

Тому княгиня Анна Новгородська не може бути ототожнена з княгинею Іриною-Інгігердою, однак враховуючи, що Новгородське князівство було частиною Київської держави, залишити згадку про неї у церковному календарі.

Які свята додали у церковний календар?

Водночас відбулася інтеграція зі світовим православ’ям та увага до рідних святих. Церковники додали дні пам’яті кількох святих, шанованих іншими Помісними православними церквами та тих, хто служив в Україні.

1. Святий праведний Миколай Кавасила (1397/98) – 20 червня. Канонізований Елладською Православною Церквою.
2. Преподобний Іоан Кукузель, піснеписець (бл. 1360) – 1 жовтня. Був ченцем на горі Афон, видатний церковним композитором, автор багатьох піснеспівів. Він розвинув мелодику візантійського церковного співу і удосконалив нотацію.
3. Святитель Феофілакт, архієпископ Болгарський (1107) – 31 грудня. Був архієпископом міста Охрида, плідним письменником і богословом, а особливою його працею є тлумачення Священного Писання, яким Церква послуговується і нині.
4. Святитель Філарет, митрополит Київський і Галицький (1857) – 21 грудня. Спочиває в Дальніх печерах.
5. Святитель Іоаким (Пані), патріарх Олександрійський (1448-1567) – 17 вересня. святитель прожив 119 років земного життя, відзначався аскетизмом і благочестям.
6. Преподобний Іона Київський (1902) – 9 січня, у день його кончини.
7. Святий благовірний князь Оскольд, першомученик Київський (882) – 14 липня, перед святом Хрещення Руси-України. У хрещенні Миколай.
8. Святитель Іларіон, митрополит Київський (ХІ ст.) – 21 жовтня,  в день його небесного покровителя. Святитель Іларіон перший обраний і поставлений собором руських єпископів митрополит і перший русин на цій кафедрі. Автор церковних творів «Слова про закон і благодать», «Молитви» та «Сповідання віри».
9. Благовірний гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний – 10 квітня,  у день його блаженної кончини.
10. Преподобна Ангеліна, правителька Сербська (1520) – 30 липня
11. Великомучениця Злата (Хриса) Мегленська (1795) – 18 жовтня
12. Преподобний Гавриїл Афонський (1901) – 19 жовтня
13. Додатково, встановлено день пам’яті святих отців IV Вселенського Халкидонського собору (451) – 16 липня.
14. І з метою гідного пошануванання однієї з видатних святинь Київської держави, ікони Божої Матері Вишгородської, за поданням архієпископа Вишгородського Агапіта замість святкувань 8 липня і 22 жовтня встановити додатковий день її шанування 14 жовтня.