Життєві історії Сім'я

Як за день дідусь виховав двох внуків…

Згадую, як наша бабця залишила нас із братом на дачі. Залишила з дідом. Треба їй було виїхати у справах. Нам по вісім років було. Вляглися спати, балакаємо, дуріємо.

Дід каже:

– Спіть. Завтра підніму зарано. Сніданок о дев’ятій.

Нам по-барабану. Заснули за північ.

Дід будить о 8.30:

– Вставайте. Сніданок о дев’ятій.

– Ага, діду…

І спати далі. Стаємо о 11. Сарай із продуктами замкнений. Ключі у діда у кишені. Бабуся нам по п’ять разів сніданок підігрівала.

– Діду, а сніданок?

– Сніданок о дев’ятій.

Помикалися, думаємо, ну і фіг з ним.

– Діду, ми на річку.

– Ідіть. Обід за годину.

Пішли. Приходимо о пів на третю. Сарай на замку.

– Дідо?

– Вечеря о сьомій.

Після купання в річці їсти хочеться, аж живіт зводить. До того ж ще й не снідали. За сараєм був відритий льох. Там стояли дві трилітрові банки з вершковим маслом. Так ось. Два восьмирічні хлопці їли це масло пальцями з банок.

19:00. Ми вже сидимо за столом. Дід накладає в миски гречану кашу. Я починаю їсти. Брат кашу відсуває:

– Діду, я таку не їм. Мені бабуся розсипчасту робить.

Дід мовчки забирає миску:

– Сніданок о дев’ятій.

– Ні, діду, не прибирай. Я з’їм.

Наступного дня ми зранку сиділи за столом о дев’ятій. Ось таке виховання. За добу. Без криків, нотацій та рукоприкладства…

Джерело

Дата публікації: 23.11.2021 img Поділитися