Публікуємо декілька народних рецептів, які допомогли людям оговтатися після інсульту. Втім, пам’ятайте, що, беручи на озброєння будь-яку пораду – варто таки проконсультуватися з лікарем.
ВІДВАР З БОБІВ ДОБРЕ ДІЛО ЗРОБИВ
“Моїй бабусі минуло 70 років, коли її паралізувало: не могла сидіти, рука не рухалась, половину обличчя перекосило, рот не закривався, перестала розмовляти. Лікарі прописали відповідні препарати, але, приймаючи їх, бабуся, за порадою добрих людей, в необмеженій кількості пила відвар з бобів.
Готували його так: боби разом зі стручками, листками, коренями та стеблами мили, клали в каструлю, заливали кип’ятком і ставили на край теплої печі.
Все це пріло, настоювалось, і бабуся пила. Вже через три тижні вона була на ногах. Як наслідок інсульту залишилося тільки перекошене лице, але бабуся продовжувала пити настій бобів, і через півроку все нормалізувалось.
Точної пропорції – скільки води й скільки бобів – не дотримувались. Знаю тільки, що можна використовувати не тільки свіжу рослину, а й сухі корінці, стеблини.
І ще додам, що чим раніше почати пити настій, тим краще…”.
Олена Каринайча
МАСАЖІ Й КОМПРЕСИ
“У листопаді 1996 року в мого чоловіка стався інсульт. Паралізувало правий бік – він втратив пам’ять, перестав розмовляти. Було йому тоді лише 45 років. Через місяць пам’ять почала повертатися. Він вимовляв окремі слова, почав потроху ходити, – але ні рука, ні нога його так і не слухались. Чоловікові дали 2-гу групу інвалідності й звільнили з роботи.
Відтоді я лікувала його різними методами: робила й продовжую робити масаж. У перші місяці ставила компреси з упареної сечі на голову. Проводила сеанси голковколювання, лікувала п’явками, поїла й пою відварами різних трав.
П’є чоловік також щоденно прополіс (по 8 крапель), кожного ранку приймає по три ковтки власної сечі. Регулярно займається фізичними вправами. Виконує посильну роботу в саду… Тепер йому набагато краще”.
Кир’янова Тетяна Павлівна
“НА СТІНІ КРЕСЛИЛА МІТКИ Й НАМАГАЛАСЯ КОЖНУ ДІСТАТИ…”
“Сьогодні мені – 65 років. Перенесла я інсульт 1987 року, хоч ніколи не була гіпертоніком. Щорічно проходила медичне обстеження, і завжди тиск був у нормі – 120/80. Однак у день інсульту, коли лікар “швидкої допомоги” зміряв мені тиск, він виявився 240/70.
Від госпіталізації я відмовилась і три місяці лежала вдома нерухома. Паралізувало правий бік. Говорила погано. Рука й нога – як батоги. Лікарі нічого втішного не обіцяли.
Але потім я сама лівою рукою масажувала руку, ногу й пальці. Читала вголос, щоб відновити мовлення. Спочатку не могла тримати ручки, через півроку заново навчилась писати.
Обов’язково робила зарядку. І ходила, ходила, ходила по кімнаті. Тільки через 10 років я наважилась перекопати землю на садовій ділянці – почала з повільних рухів, – тепер усе копаю сама.
Я, наприклад, праву руку не могла підняти вище живота, ґудзика на пальті не могла застібнути, їла лівою рукою. А нині все нормально.
Досягла цього наполегливістю. На стіні креслила мітки й до кожної намагалась дотягнутися – своєрідне тренуваня. Спеціально на машинці з крихітних шматочків тканини шила ковдру. Те, що я сьогодні маю, – це результат наполегливої роботи над собою”.
Т.М.
ЦІЛЮЩА ГЛИНА
“У мене після інсульту тягнуло обличчя з лівого боку. Я робила компреси з блакитною глиною. З глини робила “млинці”, загортала їх у бавовняну тканину й прикладала. Так вилікувала парез обличчя. З глиною я не розлучаюсь. Завдяки їй я стала на ноги після інсульту”.
Величко Любов Миколаївна
