Складно уявити, але лише півтора століття тому середня тривалість життя людини була вдвічі меншою, ніж зараз. Більша частина внеску в цей показник – на рахунку дитячої смертності. Дитині мало було народитися, їй потрібно було дожити до повноліття. Але народилася людина, яка зробила це завдання простіше, – педіатр Ернст Моро.
Саме в 1908 році він зробив найважливіше відкриття, яке змогли пояснити лише через століття. У ті роки багато дітей помирало від діареї. Моро створив найпростіший рецепт, завдяки якому смертність дітлахів впала вдвічі, – звичайний морквяний суп.
Півкіло моркви перетворюється на пюре, заливається літром води, приправляється трьома грамами солі та уварюється до загального обсягу в один літр. Усе.
Тільки в 2002 році стало зрозуміло, що кислі олігосахариди, які утворюються в цьому супі, потрапляючи в розчин з моркви, заважають бактеріям прикріплюватися до слизової оболонки кишечника.
Інше дослідження показало, що завдяки цим властивостям суп лікує навіть діарею, спричинену бактеріями, стійкими до антибіотиків.
У принципі, цього вже вистачає для того, щоб пам’ятати Моро і бути йому вдячним. Та на його рахунку ще й введення стерилізації дитячих пляшечок, і відкриття того, що діти, вигодовані молоком матері, набагато стійкіші до хвороб (набагато пізніше стало зрозуміло, що «природників» захищають антитіла матері, на відміну від «штучників»).
Саме Моро придумав «молоко Моро» для штучного вигодовування (вершки-мука-масло-цукор).
Саме Моро відкрив лактобактерії, що містяться у кисломолочних продуктах, та показав їхню користь. Саме він відкрив рефлекс, який є у дитини в перші місяці життя: якщо видати біля голови малюка різкий звук, то він спочатку розкине руки, розчепіривши пальці, а потім зведе руки разом, стиснувши їх. Якщо рефлексу немає – це ознака пошкодження чи пригнічення центральної нервової системи. Саме з рефлексу Моро, а точніше, з його відсутності, можна, наприклад, запідозрити дитячий церебральний параліч.
Зараз ми назвали б Моро словенським медиком, оскільки він народився 8 грудня 1874 року в столиці сучасної Словенії, у Любляні. Але в ті далекі роки це було лише одне з міст Австро-Угорської імперії. І називалося місто по-іншому – Лайбах, столиця герцогства Крайна.
© Олексій Паєвський
