Життєві історії Сім'я

Я сильна жінка, але, чорт забирай, як же хочеться плакати…

Я біжу на шпильках, у вузькій мереживній сукні, з довгими нігтями, ту ж дистанцію, що чоловіки біжать в кросівках і спортивних штанах.

Сьогодні до нас прийшли гості. Середні люди середніх досягнень. Вони почали говорити про свою співробітницю і старість, яка підкралася до неї. Сиділи і реготали, розпустивши пивні животи. Я чомусь думала, що їй близько 70-ти, але все-таки запитала про вік. Виявилося, що їй…

…всього 35. І це стара? Вони продовжували пити вино. А я пішла в спальню, і просто сиділа і плакала від несправедливості. За неї, за себе, за нас, за жінок.

Я готова проклясти той день, коли народилася жінкою. Вже за фактом свого народження я всім винна…

Я повинна бути незалежною, не утриманкою. Повинна міцно стояти на ногах. Повинна бути готова заплатити за себе, якщо що, не повинна канючити гроші у чоловіка і взагалі краще нічого не вимагати.

Водночас я повинна навчатися нарівні з чоловіками, крутитися нарівні з чоловіками, заробляти нарівні з чоловіками. Але тільки знаєте у чому заковика? Знаєте, в чому глобальна несправедливість? Я повинна робити все це «на шпильках».

Не факт, що я завжди повинна носити взуття на високих підборах, але якщо я не буду цього робити, мене назвуть «нежіночною». Страшно подумати що буде, якщо я допущу волосся на ногах. Я повинна тримати в порядку свої руки, доглядати за обличчям, бажано не запускати фігуру. Я повинна фарбуватися вранці, одягати красивий одяг і наводити вдома порядок. Краще встати на годинку раніше, щоб все це встигнути.

Я повинна робити все це на свої гроші, адже якщо я беру кошти на красу у свого чоловіка, то я утриманка. Водночас я повинна не витрачати занадто багато, ніби косметологи працюють безплатно, а манікюр робить одного разу спійманий тобою леприкон. Так і в зал ніби пускають за так.

Якщо у мене в хаті срач, я буду винна, тому що дівчинка повинна стежити за чистотою. Якщо я хворію і маю поганий вигляд, мені не можна показуватися на людях в такому вигляді, тому що дівчинка повинна бути красивою. Якщо я мало часу приділяю дитині, то я погана мама, а дівчинка повинна… Список нескінченний.

Багато чоловіків не сприймає мене серйозно – бо ж я жінка

Чоловіки ставляться до мене гордовито-поблажливо, і це в кращому разі.

Вони прискіпливо вивчають мене, ніби під лупою. Заглянуть в зуби, перевірять стан шкіри і трицепси. Вирішать для себе fuckable я ще чи вже ні. Вони постійно порівнюють мене з кимось молодшим і говорять мені про це. А я не можу стукнути кулаком по столу, напитися, побитися. Я ж дівчинка. Повинна бути стриманою, прощати.

Мерзенні товсті пики будуть ржати наді мною, не помічаючи своїх недоліків. Вони розглянуть кожну мою зморшку, але не побачать своє пузо вагою в центнер. Вони прискіпливо проаналізують мої сідниці, але більшість не подолає без машини і 500 метрів.

Якщо раптом мої досягнення виявляться більш істотними, ніж у них, вони скажуть мені вслід – нас…ла.

Обов’язків у мене давно нарівні з мужиками. Привілеїв – смердюча чашка кави в ресторані. І то якщо я fuckable…

Згадала анекдот. «…Важка жіноча доля – мізки повинні бути чоловічими, руки – ніжними, виглядати – молодо, працювати, як кінь і усміхатися при цьому, усміхатися!»

Я біжу на шпильках, у вузькій мереживній сукні, з довгими нігтями, ту ж дистанцію, що чоловіки біжать в кросівках і спортивних штанах. Холодний вітер наскрізь продуває моє мереживо. Від підборів болять ноги. Мої тонкі панчохи не гріють.