Популярна американська блогерка Мішель Комбс розповіла про те, як звичні стереотипи псують нам життя. А ще про ті бонуси, які дає нам вік.
І з цим навіть не посперечаєшся!
…«25 років тому я читала глянцеві журнали, уважно вивчала розділи моди й краси, вивчала поради з рубрик «Як задовольнити коханого 125 способами». Сьогодні я за звичкою переглядаю статті на тему «Як не старіти» або «Як правильно старіти» та іншу нешкідливу й марну нісенітницю. І ось що я хочу сказати тим, кому зараз 25-30: не витрачайте час!
Я пів життя боролася зі старінням, і воно перемогло. Навіщо я так бездарно витрачала час? Чому я не одразу визнала свою поразку і не спробувала просто жити? Я не знаю. Я все життя прикидалася іншою: більш товариською, більш розкутою, сексуальною, молодшою, стильнішою. Я витратила десятки тисяч годин на зафарбовування сивини та зважування. І нарешті я сказала собі – досить.
Рік тому я перестала фарбувати волосся. Я закинула дієти, і зараз стежу лише за тим, щоб мій раціон був повноцінним – раз, і смачним – два. Я набрала 10 кілограмів, і мені плювати. Я не стала продовжувати контракт з фітнес-клубом, тому що насправді з усієї фізичної активності мені подобається лише бігати парком вранці, заодно вигулюючи собаку. Я перестала витрачати шалені гроші на косметику, тому що для повсякденного макіяжу мені потрібен тональний крем, олівець для брів та туш.
Мені 52 роки, але я відчуваю себе 30-річною. Ні, я не збожеволіла, я бачу всі мої зморшки, обвислі боки та пігментні плями. Я кажу про внутрішній стан, про стан душі. Просто я більше не заморочуюся над висловом «приведи тіло в стан, відповідний твоєму самовідчуттю».
Про таких, як я, кажуть – «не боєць». А я не розумію, чому це погано. Так, я обрала шлях найменшого опору: бути щасливою просто так, а не всупереч.
Я надто стара, щоб:
1. Мовчати
Якщо мені є, що сказати – я говорю, і не боюся бути неправильно зрозумілою, невірно почутою та не замислююся про те, що про мене, можливо, звичайно, напевно подумають інші. Це їхні проблеми, не мої. І якщо до мене хтось поставився погано, образить, зачепить чи нахамить, я не мовчатиму, я скажу йому або їй: «Ти нахаба, ти сказав огидні речі, мені неприємно спілкуватися з тобою». І я не думатиму, чим я заслужила цю зухвалість. Її взагалі не можна заслужити. Просто у світі є нахаби. І слід ставити їх на місце.
2. Хвилюватися через те, який у мене вигляд
Мій чоловік запропонував мені поснідати в кафе. Я пішла готуватися та виявила, що сухий шампунь (і взагалі шампунь) закінчився. А джинси я вже двічі одягала. І три роки тому я точно сказала б йому, що не готова в такому вигляді кудись йти. А зараз я подумала, чорт забирай, мій коханий чоловік кличе мене поснідати з ним. Яка різниця чи мила я голову? Він бачив мене сьогодні вранці, і він хоче піти зі мною в кафе. І плювати, що подумають люди за сусіднім столиком! І так, я не стала прасувати футболку. Я взагалі їх більше не прасую. Вони чисті. Цього достатньо.
3. Мати слабкості
Це не слабкості. Це мої бажання, і я їх реалізую. Мені не соромно читати бульварний роман, слухати леді Гагу, пританцьовуючи, їсти чізкейк о 2 годині ночі та дивитися улюблений серіал вп’яте.
4. Носити незручне взуття
Взуття – щоб було зручно ходити. Воно повинно бути м’яким, комфортним, відповідати сезону та бути мені за розміром. І так, я одягну сандалі на шкарпетки, якщо побоююся, що за довгий день мені натре ногу. Моя нога важливіше, ніж та нестерпна психологічна травма, яку я, можливо, завдам чиїмось естетичним почуттям.
5. Вибачатися за бардак
Прошу вибачення, ви мене наймали, щоб я тримала цей будинок в чистоті? Нічого, що це МІЙ будинок? У мене не було настрою, і я не прибрала – це не ваша справа!
6. Збирати натовп друзів
Тому що не можна запросити Мері, чи не покликавши Джека, а Джона – не згадуючи про Лауру. Якщо я хочу бачити Мері, я кличу Мері. І нормально сприймаю її відмову, якщо з Джеком їй веселіше.
7. Збирати мотлох
Я викреслила з лексикону фразу «А раптом знадобиться». Якщо я просто зараз не знаю, навіщо мені ось ця штуковина, вона вирушає у смітник.
8. Бути оптимісткою
Ні, не в кожній людині є щось хороше. Деякі люди – лайно від маківки до п’ят. Просто мішки з лайном. І я не витрачатиму ні хвилини свого часу, щоб в цьому мішку з фекаліями шукати щось хороше.Я занадто стара для багато чого. І я щаслива, що я встигла це усвідомити до того, як мені на голову гепнулася кам’яна плита з написом «тут лежить Мішель, вона все життя прожила не так, як хотіла, і померла нещасною».
