Наприкінці весни перед іспитами, а відтак і вступом до медуніверситету, випускниця вирішила відпочити. На останніх шкільних канікулах поїхала до бабусі у село. Олена подалася на дискотеку, де познайомилася з найкрутішим парубком в окрузі, який, запримітивши порядну школярку, став до неї залицятися. Третього спільно проведеного вечора закохані пішли до ліжка…
По приїзді додому дівчина й надалі переймалася хіба екзаменами. За три місяці мама зауважила, що донька давненько не нарікала на болі під час місячних. Відтак Олена зізналася, що мала статевий дебют. Невдовзі лікар повідомив, що дівчина на 12-му тижні, а згодом ошелешив: у неї сифіліс та ВІЛ-інфекція…
– І це в шістнадцять! – розповідає доктор медичних наук, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології Валентина КВАШЕНКО. – Це сталося лише тому, що ми так і не навчили дітей у таких випадках казати: «Ні!».
– Чиє ж то завдання?
– Протягом останніх років жодних зрушень, хоча ми, медики, й докладали зусиль у роботі з підлітками, – каже доктор медичних наук, професор, дитячий акушер-гінеколог Тетяна ТАТАРЧУК. – Нині це суспільна проблема. На рівні сім’ї, школи, колективів має нарешті запанувати розуміння, відповідне ставлення до питання сексуального виховання дітей. Бо що ми маємо? У 2018-му в країні дівчатка віком до 17 років зробили понад 3 500 абортів! А ось ці цифри просто жахають: підлітки до 14 років зробили 101 аборт, а народило 121 юних мам… Безумовно, у такому віці, ставши перед складним вибором, пологи уже ліпше, ніж перервана вагітність, але зазвичай ці самі ще діти народжують дітей своїм батькам. Кожна десята дівчинка у віці 15–19 років упродовж року має двох і більше партнерів, часто статеві акти ризиковані, тобто ці дівчатка або інфікуються, або незаплановано вагітніють…
– Отож, коли з такими дітьми починати вести мову про сексуальне виховання?
Тетяна ТАТАРЧУК:
– На жаль, ми досі не маємо єдиної думки, бо комусь зашкоджують або релігійні, або вчительські погляди… Може, це треба назвати не сексуальним вихованням, а стосунками між чоловіком та жінкою? Але те, що майже у двадцяти відсотках дівчатка до вісімнадцяти років упродовж року мають шість і більше партнерів, про щось таки свідчить. Це таке ставлення до власного способу життя. Отже, треба формувати культуру інтимних стосунків. І говорити про це варто відповідально й грамотно.
Валентина КВАШЕНКО:
– Сексуальне виховання має починатися від народження дитини. До семи років дитині треба відповісти, звідки вона взялася. Ба навіть до п’яти літ пояснити це, якщо запитає. Коли ж не цікавиться цим, то знайте, що відповідь уже знайшла, проте у збоченому значенні… З восьми до одинадцяти років варто конкретизувати й уточнити цю інформацію, розповісти про менструальний цикл. Постійно прищеплювати гігієнічні навики, а відтак, на жаль, маємо говорити про методи контрацепції. Не кожна мама може це розповідати, тому нехай радить читати рекомендації щодо статевого виховання в газетах, журналах… Насправді батьки все це хочуть знати, але от і їх, і нас, медиків, гальмують школи, мовляв, не приходьте, не розбещуйте дітей. Але які ж то діти, якщо більшість із них у свої 15–17 літ уже живе статевим життям?!
– Як радити підліткам, аби не вступали в інтимні стосунки?
Валентина КВАШЕНКО:
– Важливо пояснити, що в інтимні стосунки треба вступати у більш пізньому віці. Але не заборонами, бо, зрозуміло, що тоді всі цього хочуть… Зазвичай дівчатка зголошуються на секс, бо гадають, що кохають. Але поясніть їм, що в інтимних стосунках має бути не лише пристрасть, яку вважають коханням. Бо ж є три складових цього почуття, дві третини з яких – духовні. І тільки на третину припадає потяг фізичний, який уособлює секс. От коли усі ці три моменти присутні, тоді з’являється оте справжнє кохання.
