За новим церковним календарем, 30 листопада – Андрія Первозванного. Традиційно ввечері напередодні Дня святого Андрія Первозванного, в Україні влаштовували вечорниці. Цього року це припадає на 29 листопада. Ці традиції мають давня дохристиянське коріння, є частиною української культурної спадщини. На Андріївські вечорниці дівчата ворожили, намагаючись передбачити свою долю. Вони могли дізнатися, яким буде майбутній наречений, а парубки робили збитки, бешкетували.

За традиціями, 12 грудня дівчата і хлопці збиралися в одній хаті, готували різні страви, жартували, розповідали цікаві історії, бавилися в ігри, ворожили, щоб передбачити, яким буде майбутнє.

Дівчата приносили продукти: сир, масло, яйця, борошно.Господиня дому варила узвар і картоплю для вареників, які традиційно готували гуртом з дівчатами перед вечорницями. Хлопці приходили після заходу сонця, несли наливку і солодощі. Далі дівчата накривали стіл, усі вечеряли, веселилися, а опівночі починали ворожіння.

Як дівчата ворожили на Андрія?

Ворожіння на Андрія були дуже різноманітними. Дівчата прагнули дізнатися свою майбутню долю, яким буде чоловік.

1. Дівчата брали перстень, гілочку мирту, ляльку і паперові квітку. Кожен предмет накривали тарілкою і міняли місцями. Далі в кімнату запрошували найстарших дівчат і кожна обирала собі по тарілочці: що під нею знаходила – такою буде і доля. Якщо під тарілкою буде перстень – скоро вийде заміж; якщо квітка – ще дівуватиме; якщо мирт – незабаром буде розлука з коханим; витягне ляльку – попереду зрада коханого.
2. Дівчина знімала свій чобіт і, заплющивши очі, кидала його від себе. В який бік чобіт носом впаде – звідти й чекати нареченого.
3. Дівчата виходили у подвір’я та обіймали пліт. Уважно придивлялися до останньої жердини: якщо вона тонка і рівна – наречений буде молодий; коли крива і товста – то такий буде і майбутній чоловік; якщо на кілку товста кора – наречений буде багатим.
4. Від стіни, протилежної до дверей, п’ятеро дівчат ставали одна перед одною. Потім остання переходила наперед і так всі по черзі. Хто перший ставав перед порогом –  той першим вийде заміж, а дівчина за нею – другою буде гуляти весілля.
5. Дівчата йшли по дрова. Кожна брала по оберемку, поверталася додому і їх рахувала. Якщо парна кількість – цього року буде весілля. Або брали по поліну навмання і його роздивлялися: якщо гладке – наречений буде бідний, якщо із сучками – то багатий.
6. Дівчата виходили на вулицю і запитували ім’я у першого зустрічного чоловіка: яке назве – так зватимуть і майбутнього чоловіка.

Яку професію матиме чоловік?

Щоб дізнатися, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали.

• Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею;
• якщо залізо чи цвях – буде ковалем,
• якщо скло – склярем,
• якщо земля без домішок – буде хліборобом,
• ниточку чи стебло знайдете – суджений буде добрим сім’янином,
• коли пір’я – буде вчений чоловік,
• якщо камінчик – впевнено йтиме до мети,
• вуглинка – до нещасливого шлюбу.

На Андрія дівчата на підвіконні ставлять гілочку вишні чи яблуні, приказуючи: “Святий Андрію, маю на тебе надію: дай, щоб вишня зацвіла, а мою долю на поріг привела”. Якщо гілочка розквітне до Різдва – дівчина буде щаслива і вийде заміж.