Каву будеш?
– Каву будеш?, – запитав Смайлик замість “доброго ранку”.
Я щойно виліз з окопу.
Напередодні ввечері пройшов дощ, а ніч у вологому спальнику навіть влітку задоволення таке собі.
Це були перші дні на новому місці, а всі “блага комфорту” тимчасово лишилися на старих позиціях за нашими спинами.
– А є можливість закип’ятити?
– У мене є окопна свіча!
Через 5 хвилин вогник з парафіну коптив консервну бляшанку з водою.
Менш ніж за годину у нас з’явився окріп.
Три стіки розчинного “Якобза” та дві ложки згущика.
Гаряча кава, міцна як ЗСУ і солодка як життя, обпалює губи.
Тепло від напою наповнює шлунок, а за ним і артерії.
– Смайлик, знаєш, це, напевно, найсмачніша кава, яку я куштував!
Всі київські кав’ярні і ресторани далеко позаду.
Війна вчить.
Одне з найважливішого – це вміти цінувати мить і насолоджуватися тим, що маєш.
Дякувати Богу, що зустрів черговий світанок.
Що поруч всі цілі і здорові.
І звісно, що є кава зі згущеним молоком:)
Радимо також прочитати:
- “А де можна купить картоплі?”, – запитав військовий у місцевої жінки…
- Що таке війна, – словами військового
- “Я не народжений для війни”, – військовий про службу в армії
Авторка – Inessa Kulakova
