Божим кадилом (або бальзамом) цю рідкісну багаторічну рослину люди, мабуть, назвали за приємний запах, що чомусь нагадує запах ладану. Вона містить ефірні олії, які, випаровуючись із листя, і ширять цей аромат. А ще у божому кадилі багато заліза, срібла, міді, ванадію, марганцю.

Цією рослиною здавна лікували виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Загалом же, як свідчить багатовіковий досвід народної медицини, відвари і настої з божого кадила заживали при захворюваннях усіх внутрішніх органів, нервових розладах, катарах дихальних шляхів, діабеті, ревматизмі, лікуванні гнійних ран, жіночих хвороб.

Про універсальність лікувальних властивостей божого кадила свідчить і те, що при усіх цих хворобах потрібно пити однаковий настій з цієї трави.

Ось його рецепт.
1 ст. ложку подрібненого листя і стебла божого кадила залити 250 г окропу, настояти 1 год та процідити. Пити по 50 г три-чотири рази на день.
Дуже корисний чай із квітів кадила. Його раджу пити усім, а надто тим, хто страждає від болів у шлунку та кишечнику.

Наші предки додавали подрібнене листя божого кадила до квасів, компотів, узварів, киселів, молочних страв, соусів, а також для ароматизації тіста і спиртних напоїв.
На жаль, нині ця лікарська рослина трапляється у наших лісах дедалі рідше. Тож беріть її і використовуйте лише для лікування недуг.