Усе життя цієї жінки оповите таємницями і загадками. Що про неї тільки не говорили! Що і в турецькому гаремі вона нібито жила, і школу грабіжників в Лондоні відкрила, і коханців мала незліченну кількість. Але одне правда на 100% – у злодійській справі їй не було рівних.
МАНІКЮР ДОПОМАГАВ КРАСТИ ДІАМАНТИ
Своє прізвисько Сонька отримала за шалене везіння і чарівні ручки з тендітними пальчиками. Під довгими нігтиками вона ховала вкрадені з ювелірних магазинів коштовні камінці. Під сукнею-мішком Соня ухитрялася виносити з крамниць цілі рулони тканини. Саме вона винайшла оригінальний спосіб готельних крадіжок, відомий під назвою «гутен морген» або «доброго ранку». Елегантно вбравшись, Соня оселялася у красивих готелях й уважно вивчала постояльців. Намітивши багату жертву, вдосвіта вона безшумно входила в її номер і виносила все найцінніше. Якщо чоловік прокидався, злодійка вдавала, що помилилася номером, червоніла, фліртувала і навіть, якщо того вимагали обставини, могла переспати з жертвою. Причому Соня робила це так щиро і природно, що встояти перед її чарами було неможливо.
НЕ КРАСУНЯ, АЛЕ ЧОЛОВІКІВ ЗВОДИЛА З РОЗУМУ
Жінка не один раз виходила заміж. При цьому примудрялася зберігати з колишніми чоловіками не просто хороші стосунки, а й залишати над ними контроль. У кількох справах, спланованих Сонькою, брали участь по два-три її колишні чоловіки. Вона вміла причаровувати. При цьому, за свідченням очевидців, Сонька Золота Ручка була далеко не красунею. Ось як її описували в поліцейських документах: «Худорлява, зріст 1 м 53 см, з рябим обличчям, ніс з широкими ніздрями, бородавка на правій щоці, на лобі русяве волосся, кучеряве, очі карі, зухвала, балакуча». Тим не менше, Сонька подобалася чоловікам. Не маючи освіти, вона вільно спілкувалася п’ятьма мовами. Подорожуючи Європою, вона представлялася то графинею, то баронесою, і ні в кого не виникало ні тіні сумніву. На право вважатися батьківщиною знаменитої аферистки претендують Одеса, бандитський Петербург і польське містечко Повонзкі, де народилася Соня 1846 року. Її справжнє ім’я було Шейндля-Сура Лейбовна Соломоніак. Для сімї Соні звичною справою було скуповування краденого, контрабанда, збут фальшивих грошей.
КРАДІЖКА ЗА ДОПОМОГОЮ… СЕКСУ
У 18 років Соня вийшла заміж за Розенбада, народила від нього дочку Суру-Рифку й одразу покинула чоловіка, обікравши його на прощання. Далі почалися її запаморочливі злодійські пригоди. Сонька була талановитою акторкою, вміла майстерно перевтілюватися, і це зробило її генієм афери. Чарівна злодійка винайшла спосіб крадіжки за допомогою сексу. Цей метод згодом стали називати хіпес. Хіпесники зазвичай працювали парами: жінка приводила клієнта до себе в номер і задовольняла його в ліжку, а її партнер тим часом спустошував кишені коханця-невдахи. Даму, зодягнену в шикарні хутра і золоті прикраси, запідозрити було просто неможливо. Бувало, Сонька заходила в ювелірні магазини з дресированою мавпочкою. Вдаючи, що вибирає діаманти, непомітно давала камінчик тваринці. Мавпочка слухняно ковтала його або засовувала за щоку, а вдома коштовність діставали з горщика. А ще Сонька мала черевики зі спеціальними підборами, до яких «вчасно» прилипали коштовності. Але головною зброєю в її арсені був акторський талант.
У 1871 році Соня вийшла заміж за відомого залізничного злодія Михеля Блювштейна, румунського підданого, чиї батьки жили в Одесі. Незабаром у них з’явилася на світ донька Табба, але шлюб дуже швидко розпався: Блювштейн постійно заставав дружину то з якимось бароном, то з графом, а то і просто з офіцером, з якого взяти було нічого, що особливо дратувало чоловіка.
ЗАЧАРУВАЛА ЖАНДАРМА І ВТЕКЛА ІЗ В’ЯЗНИЦІ
Коли Сонька Золота Ручка вперше опинилася на лаві підсудних, про це написали всі газети. За кілька днів, проведених у в’язниці, Соня зачарувала наглядачів. Вона читала їм вірші різними мовами, розповідала про життя в далеких країнах. Зрештою, один жандарм організував втечу і втік разом з Сонею. Невдовзі його спіймали і засудили, а Соня продовжила свою справу.
Черговий роман Соньки з вісімнадцятирічним красенем-злодієм Володею Кочубчіком був не дуже вдалим. Альфонс програвав у карти все «зароблене» Сонькою. У вересні 1880 року Володимир подарував коханій блакитний діамант, який взяв під заставу в одного одеського ювеліра. За коштовність заставив частину будинку на Ланжероні. Через день Володимир повернув діамант, мовляв, подарунок не сподобався його дамі. Через півгодини ювелір виявив, що камінь – підробка, а ще через годину дізнався, що і дому ніякого на Ланжероні немає і не було. Коли за цю справу взялася поліція, Володимир у всьому звинуватив Соньку. У результаті її заслали до Сибіру, а Володя тим часом відбувся шістьма місяцями «виправних робіт» і став заможним землевласником.
Соньку етапували у глухе село Іркутської губернії. Незабаром їй вкотре вдалося втекти з в’язниці, переодягнувшись солдатом. Однак гуляла на волі вона недовго. Її впіймали наступного дня, висікли різками. Після цього два роки і вісім місяців вона носила кайдани і жила в одиночній камері.
Цікаво, що навіть тюремне начальство не було впевнене, що термін відбуває саме Софія Блювштейн, а не підставна особа. Особливо після того, як по Європі в кінці дев’яностих прокотилася серія крадіжок, почерк яких дуже нагадував Соньку Золоту Ручку.
