Біль у паху в одного з найкращих велогонників світу з’явився несподівано. Діагноз лікарів – пухлина яєчка з метастазами в ділянці живота та легень. Згодом був уражений і мозок. Армстронга прооперували, призначили хіміотерапію… Вийшовши з лікарні, він переконав один із велоклубів підписати з ним контракт. І… тричі поспіль виграв найпрестижніші перегони „Тур де Франс”.
Експерти не вірили очам: смертельно хворий крутив педалі зі швидкістю 90 обертів за хвилину, а його головний суперник – лише 70! Нині спортсмен живе повноцінним життям. У нього народилися двійнята (до операції він заморозив сперму). Лікарі називають фізичну форму Армстронга досконалою!
ЛЕГКОАТЛЕТКА ЛЮДМИЛА ЕНКВІСТ: «ЗОЛОТО» ПІСЛЯ ХІМІЇ
Чемпіонка світу та Олімпійських ігор Людмила Енквіст (колишня Нарожиленко) не залишила тренувань після операції на молочній залозі. Нудота не відступала, мучив сильний біль, після хіміотерапії дошкуляли набряки… Однак вона й далі повністю віддавалася улюбленій справі, відмовилася від знеболювальних таблеток і погодилася на болючу процедуру – льодяні компреси, щоб зберегти волосся, яке постраждало від хіміотерапії. Людмила приборкала хворобу й на чергових Олімпійських іграх знову виборола золоту медаль у бігу з перешкодами.
ОПЕРНИЙ СПІВАК ХОСЕ КАРЕРАС: “ВРЯТУВАЛА ТВОРЧІСТЬ”
Великому тенорові 72 роки, і його голос так само тішить шанувальників. А тим часом він дивом вижив, подолавши лімфосаркому – одну з найстрашніших хвороб. Аби назвати щасливців, які вилікувалися від цієї форми раку, онкологам вистачить пальців однієї руки. Одним з найголовніших чинників одужання сам співак назвав творчість: вона врятувала його й допомогла подолати хворобу. Спеціалісти кажуть, що його чудовий голос анітрохи не втратив сили після лікування.
ПИСЬМЕННИЦЯ ДАРІЯ ДОНЦОВА: “РАК БОЇТЬСЯ СИЛЬНИХ ЛЮДЕЙ”
Після обстеження молочних залоз Дарія почула, що у неї пухлина й що жити їй лишилося вісім місяців. Жінка вирішила використати останній шанс: погодилася на операцію й вижила. У лікарні почала писати детективи, що принесли їй неабиякий успіх та гроші. „Рак боїться сильних людей. Якщо ти твердо вирішив жити, хвороба відступає. Просидівши рік в онкоклініці, я бачила, як доволі „легкі” жінки опускали руки та помирали. А майже безнадійні одужували й поверталися до життя. Після усього пережитого я стала оптимісткою. Страшний вирок стає по-справжньому страшним, коли сама собі даєш право на слабкість”, – вважає відома російська письменниця.
ШКОЛЯР ЄВГЕН: “МАМО, Я ВИЖИВУ!”
Київські нейрохірурги виявили у хлопчика злоякісну пухлину головного мозку завбільшки з яйце. Шансів на те, що Женя виживе після дуже складної операції, майже не було… Відтоді минуло більш як сім років. Женя повністю одужав.
До школи хлопчик пішов у шість років і став одним із найкращих учнів. Одного разу Женя прийшов з уроків і сказав, що погано почувається, що його нудить. Мама зателефонувала педіатрові.
Лікар запідозрила менінгіт і викликала “швидку допомогу”, аби відвезти хлопчика до лікарні. Коли проїжджали повз Інститут нейрохірургії, педіатр зупинила машину і сказала, що потрібно зробити томографію. Мама хлопчика була шокована. Женя прошепотів: “Мамо, я тебе дуже люблю! Я неодмінно виживу!” І знепритомнів… Мабуть, Бог вклав йому в уста ці слова, аби мамі було легше.
Хірурги на чолі з Юрієм ОРЛОВИМ прооперували хлопчика, не зачепивши жодної клітинки головного мозку. З’ясувалося, що у Жені – гемангіотеліома, локалізована у скронево-тім’яній частині мозку.
Через півмісяця після операції Женя прибув у дитяче відділення Київської міської онкологічної лікарні до Ольги МАТОШНЮК. Довелося обшукати весь інтернет, щоб знайти інформацію про це важке захворювання. Відповідно до європейських стандартів, Женя пройшов повний курс променевої терапії, а потім – хіміотерапії з інтервалом у шість тижнів упродовж півтора року.
Страшну хворобу перемогли всі разом: лікарі, медсестри, батьки і, звичайно, Женя. Дитина, якій поставили діагноз “злоякісна пухлина”, вважається здоровою, якщо протягом п’яти років у неї немає рецидивів. Женя переступив цю межу.
ШКОЛЯРКА ОКСАНА: “НЕ ОПУСКАТИ РУК”
Оксана захворіла у п’ять років. Спочатку лікарі не могли визначити діагнозу. Хвороба почалася з високої температури (до 40 градусів), запалення лімфовузла під рукою. Дитина дуже схудла, бо не мала апетиту.
Потрапила до лікарні “ОХМАДИТ”. Одразу ж почалося тривале й складне лікування. Батьки намагалися дотримуватися всіх рекомендацій лікарів. Стежили за температурою, за ротовою порожниною, аби не почався стоматит. А від ліків, що їх призначали Оксані у вигляді таблеток та крапельниць, в дівчинки знижувався імунітет, організм був слабким, будь-які інфекції могли спровокувати рецидив захворювання.
Щодня в дитини брали загальний аналіз крові, а також біохімічний, за допомогою якого стежили за станом серця, печінки, нирок, гемоглобіну в крові, складом крові і т. ін.
Потрібна була дієта, а діти не завжди хочуть її дотримуватися. За допомогою хитрощів (дарували іграшки) Оксані давали потрібну їжу. Були періоди лікування, які минали легко, а бувало дуже важко. Ось так місяць за місяцем батьки разом з дитиною виборсувалися з біди. Усі розуміли: якщо горе вже постукало у двері, то не варто опускати рук. Потрібно лікувати дитину і виконувати все, що радять лікарі, а не вдаватися до самолікування.
Цього року Оксана закінчує школу. Вступатиме до університету…
