У нашому суспільстві існує безліч тем, про які говорити вважається табу. Однією з таких є самоушкоджувальна поведінка — складний і часто неправильно інтерпретований вид діяльності, що полягає в навмисному завданні шкоди власному тілу. Від порізів на руках до обпалення шкіри — це засоби, до яких люди вдаються, намагаючись впоратися з внутрішнім болем, стресом або тривогою. Хоча такі дії можуть здатися незбагненними для більшості, для деяких вони стають способом тимчасового полегшення емоційного дискомфорту.

Навколо самопошкодження існує безліч міфів та стереотипів. Наприклад, поширеною є думка, що люди, які шкодять собі, роблять це лише для того, щоб привернути увагу. Однак це далеко не завжди так. Багато хто ховає свої рани від оточуючих, боячись осуду та нерозуміння. Інший міф говорить про те, що самопошкодження — це виключно “молодіжна мода” або частина субкультури, хоча насправді ця проблема не обмежується віком чи соціальною приналежністю.

Ця стаття має на меті пролити світло на реальність самоушкоджувальної поведінки, розвіяти міфи та показати, що кожен, хто має подібні труднощі, заслуговує на розуміння та підтримку. Наше завдання — створити безпечний простір для відкритих розмов про цю чутливу тему, аби ті, хто потребує допомоги, могли її отримати без страху бути засудженими.

Що таке самоушкоджувальна поведінка?

Самоушкоджувальна поведінка – це коли людина завдає собі шкоди, намагаючись впоратися з важкими емоційними станами, переживаннями чи спогадами. Такі дії можуть включати різання себе, обпікання та інші дії, які не мають на меті самогубство.

Найчастіше самоушкоджувальна поведінка проявляється у вигляді завдання собі порізів, опіків та інших несуїцидальних самоушкоджень, наприклад:

• нанесення собі порізів гострими предметами,
• проколювання шкіри,
• завдання собі ударів або навмисне вдаряння об щось,
• припалювання себе сигаретами, сірниками чи свічкою,
• нанесення собі синців, завдання вивихів чи переломів,
• видирання волосся,
• укуси.

Зазвичай така поведінка пов’язана зі стресом, тривогою, депресією, коли людина не здатна подолати напругу.

Як зазначають фахівці Центру громадського здоров’я МОЗ України, спричинити самоушкоджувальну поведінку можуть такі фактори:

• раптові зміни у житті, наприклад, смерть близької людини, розлучення батьків, перехід в іншу школу,
• стрес, повʼязаний з навчанням, надмірним навантаженням, страхом помилитися,
• якщо людина стала свідком і пережила важкий стрес, зазнавала насильства у школі, вдома, у стосунках, чи пережила інші травматичні події,
• соціальне дистанціювання,  ізольованість, почуття провини та сорому,
• бажання привернути увагу до своїх переживань,
• самопокарання,
• для зниження емоційної напруги,
• вираження злості,
• низька самооцінка або проблеми зі сприйняттям свого тіла,
• жорстокість між однолітками.

Люди, які завдають шкоди своєму тілу часто таким чином намагаються вирази те, що складно передати словами, показують, що потребують допомоги. Люди замінюють біль емоційний на фізичний, щоб зменшити напруження, відчувати певний контроль, можливо, за щось покарати себе або змусити хоч щось відчувати, коли всередині порожньо.

Міфи про самоушкоджувальну поведінку

1. Міф: «Це лише спроба привернути увагу». Багато хто вважає, що самоушкоджувальна поведінка – це спосіб привернення уваги. Насправді це глибше, ніж здається. Люди, які завдають собі шкоди, часто не діляться своїми переживаннями та емоціями з іншими, і їм може бути складно попросити про допомогу. Вони так роблять, щоб впоратися з перевантаженням емоцій.
2. Міф: «Це характерно лише для готів або емо». Самоушкоджувальна поведінка часто асоціюється з певними субкультурами, але насправді вона не обмежується жодною групою людей. Це може торкнутися будь-кого, незалежно від їхньої субкультурної приналежності.
3. Міф: «Тільки дівчата це роблять». Хоча жінки можуть бути більш схильними до самоушкоджувальної поведінки, важливо пам’ятати, що чоловіки також можуть до неї вдаватися.
4. Міф: «Від цього отримують задоволення». Існує думка, що люди, які самоушкоджуються, отримують задоволення від болю. Однак, немає доказів, що вони відчувають біль менше за інших. Для деяких самоушкодження – це спосіб відчути себе живими або форма самопокарання за провину.
5. Міф: «Це означає схильність до самогубства». Для багатьох людей самопошкодження є способом впоратися з емоційними труднощами та вижити у складний період. Це може бути спробою відчути контроль над власним тілом або ситуацією, коли інші аспекти життя здаються хаотичними або некерованими. Однак важливо ставитися до такої поведінки серйозно, адже вона може призвести до більш ризикованих дій або навіть самогубства у майбутньому.

На межі самогубства: як розпізнати суїцидальні настрої

Що робити, якщо у вас або у близької людини самоушкоджувальна поведінка

Якщо близька людина завдає шкоди собі – не ігноруйте таку поведінку, не засуджуйте, намагайтеся зрозуміти та підтримати. Важливо висловлювати співчуття та готовність допомогти, намагаючись обговорити переживання і знайти шляхи розв’язання проблем.

• Для дорослих: якщо ви помічаєте у себе ознаки самоушкодження, зверніться за допомогою до сімейного лікаря або спеціаліста з психічного здоров’я. Професійна допомога може допомогти знайти ефективні методи впорядкування емоцій та розв’язання проблем.
• Для неповнолітніх: якщо ви відчуваєте потребу в самоушкодженні, поговоріть з батьками, учителями або іншими дорослими, яким ви довіряєте. Важливо знайти підтримку та розуміння.
• Для спеціалістів (сімейних лікарів, соціальних працівників, педагогів): інформуйте про ризики та наслідки самоушкоджувальної поведінки, пропонуйте стратегії допомоги та підтримки для тих, хто зіткнувся з подібними проблемами.

Пам’ятайте, самоушкодження часто є симптомом глибших психологічних проблем, які потребують уваги та лікування. Не відкладайте пошук допомоги, адже своєчасне звернення до фахівців може запобігти більш серйозним наслідкам і допомогти знайти шлях до одужання.