Минулі часи давно позаду, а разом із ними і радянська уява про розкіш. Більшість квартир і будинків вже очистили від речей, які колись вважалися ознакою достатку. Сьогодні дизайнери радять безжально позбуватися всього — від старих меблів до антикварних інструментів. І в цьому є сенс: сучасний простір дихає легкістю, мінімалізмом і функціональністю, що кардинально відрізняється від естетики радянської доби.

За останні двадцять років саме поняття «розкіш» зазнало разючих змін. Те, що раніше здавалося вершиною вишуканості, сьогодні часто сприймається як важке, надмірне або навіть кітчеве. Більшість сучасних інтер’єрів будується на простоті, натуральних матеріалах і практичності.

Проте деякі речі радянської епохи заслуговують на те, щоб отримати друге життя у новому, стильному середовищі. Дбайливо обране й грамотно інтегроване, це ретро може стати цікавою «родзинкою» сучасного інтер’єру.

Що варто залишити у сучасному домі?

Кришталь

Радянський кришталь — це справжнє мистецтво. Але ключ до його використання — помірність. Використовуйте улюблені вази, келихи або салатники щодня, а не лише на свята, як це робили наші бабусі. Невелика кількість кришталю витончено підкреслить сучасну кухню або вітальню. Його багато? Можливо, частину краще продати або подарувати.

Вовняні килими

Якісний вовняний килим ручної роботи залишається символом затишку. Головне — не перестаратися: один акцентний килим на підлозі у вітальні або біля ліжка перетворить кімнату, надаючи їй тепла й особливого характеру.

Порцелянові сервізи

Повні набори, звісно, навряд чи комусь потрібні. Проте вибрані великі тарілки, блюдця чи чайники можуть стати оригінальними акцентами на відкритих полицях або використовуватися у повсякденному житті. Головне — обирати речі, які не тільки красиві, а й функціональні.

Вишиті рушники та серветки

Колись у багатьох українських родинах зберігали традиційні вишиті рушники, серветки та скатертини. Сьогодні такі речі можуть стати яскравими елементами декору: оформити полицю, стіл або стіну. Вишиті орнаменти додають теплоти й національного колориту навіть сучасному мінімалістичному простору.

Радимо також прочитати: Український тканий рушник: символи, знаки і код, який передали нам пращури

Радіоли та старі грамофони

Старовинна техніка — це не лише пам’ять про минуле, а й модний тренд. Якщо радіолу або грамофон привести до ладу або акуратно реставрувати, вони стануть стильною деталлю в інтер’єрі лофту або сучасної вітальні.

Скрині й комоди

Старі дерев’яні скрині з різьбленням чи патиновані комоди з радянських часів легко впишуться в концепцію еко-стилю або модернового кантрі. Вони не тільки прикрасять інтер’єр, а й залишаться практичними речами для зберігання. А ще їх можна стильно оновити.

Українська кераміка і майоліка

Український керамічний та глиняний посуд, виготовлений у радянські часи, сьогодні знову переживає своє відродження. У світі, де панує мінімалізм і прагнення до натуральних матеріалів, прості тарілки, глечики, горщики з народним орнаментом або без нього виглядають надзвичайно стильно та автентично.

Окрему увагу варто звернути на роботи знаних центрів української кераміки:

• Опішнянська кераміка (Полтавщина). Опішня — справжня столиця української глиняної культури. Навіть у радянський період тут створювали дивовижні вироби: декоративні глечики, макітри, свищики, посуд із багатим рослинним і тваринним орнаментом. Сучасні інтер’єри із задоволенням «приймають» ці теплі за настроєм вироби — вони додають затишку та національного характеру простору.
• Васильківська майоліка (Київщина). Васильківський майоліковий завод славився своїм неповторним стилем. У радянський час тут виробляли декоративні тарелі, підсвічники, куманці, казкові фігурки тварин і птахів, яскраво розписані полив’яними фарбами. Васильківські вироби — це вибух барв, які можуть стати емоційним акцентом у стриманому сучасному інтер’єрі.
• Косівська кераміка (Гуцульщина). Косів — центр гуцульської кераміки, яка в радянську епоху отримала визнання не лише в Україні, а й за її межами. Косівські глечики, тарелі, миски прикрашалися характерними зеленими, жовтими й коричневими орнаментами на білому тлі. Ці вироби несуть дух Карпат і гармонійно поєднуються із сучасними еко-інтер’єрами, де цінуються природність і ручна робота.
• ЛКСФ (Львівська кераміко-скульптурна фабрика). ЛКСФ у радянський період випускала тисячі унікальних виробів: декоративні панно, барельєфи, статуетки, великі настінні композиції. Особливо популярними були тематичні вироби на сільську, фольклорну або казкову тематику. Частину цих творів сьогодні активно шукають колекціонери, адже вони чудово вписуються у стилістику бохо, скандинавських або арт-деко інтер’єрів.

Окрім відомих центрів, варто згадати й інші місця виробництва, які залишили по собі цікаві артефакти: це фаянсові заводи у Будах (Сумщина), Баранівці (Житомирщина), Слов’янську (Донеччина). Їхній посуд — менш орнаментований, стриманіший, але теж має свій шарм.

Чому варто звернути увагу на радянську українську кераміку сьогодні?

• Ручна робота — кожен виріб має свою неповторну душу.

• Натуральні матеріали — глина, поливи, природні пігменти.

• Історична цінність — автентичний зв’язок поколінь через речі.

• Універсальність — підходить як для етнічних, так і для мінімалістичних чи скандинавських інтер’єрів.

Обережно відреставровані або навіть злегка потерті глиняні вироби можуть стати справжнім серцем вашого дому, нагадуючи про автентичність, тепло і справжні цінності.

Не потрібно перетворювати свою квартиру на музей радянських часів. Проте й викидати все підряд — не наймудріше рішення. Із любов’ю відібрані речі, які мають справжню естетичну або практичну цінність, можуть органічно доповнити сучасний інтер’єр. Головне правило — помірність і відчуття міри.

Нехай ваш дім розповідає вашу історію — історію, де минуле вдало поєднується з сучасністю.