Шлюб, сім’я і кохання – вічні теми, тому психологія сімейного життя цікавить багатьох людей. Навряд чи знайдеться людина, яка не хотіла б гармонійних стосунків, довгого спільного життя, де немає місця докорам, сваркам і суперечкам. Але реальність така, що одного бажання замало, необхідно робити конкретні дії для досягнення цієї мети.

Незважаючи на те, що кожна людина індивідуальна і в стосунки привносить частину своєї особистості, все ж психологи виокремлюють позитивні й негативні чинники, які є спільними для будь-якої сім’ї.

 Сім’я має виконувати свої функції

Перед тим як одружуватися, кожна людина замислюється про те, чи потрібна їй сім’я, головною функцією якої є прискорення розвитку подружжя в духовному плані. Якщо чоловік із дружиною перебувають приблизно на одному й тому ж рівні розвитку, а також володіють певними знаннями, то під час їхньої близькості відбувається обмін життєвою енергією. Таким чином вони збагачують одне одного. Цей обмін і є любов’ю, яка дає змогу людині розвиватися. Якщо такого руху не відбувається, то сутність, як чоловіка, так і жінки, розвивається набагато повільніше.

Однак це зовсім не говорить про те, що потрібно цілодобово безперервно кохатися, від цього розвитку більше не стане. Крім того, занадто часта інтимна близькість може бути навіть шкідливою, зокрема й для здоров’я, оскільки кожен із партнерів у цей час втрачає дуже багато життєвої енергії.

Не менш важливою функцією сім’ї є народження та виховання розумних і гармонійних дітей, про що йтиметься далі.

Сім’я являє собою створену людським розумом форму життя для ефективнішого і швидшого розвитку як суспільства загалом, так і окремих людей. Тут з’являється можливість виховувати дітей таким чином, щоб з них виросли більш розвинені особистості, ніж їхні батьки.

• Не шлюбний – краще: договір про здорові стосунки

Крім того, потрібно зазначити, що поведінка людини в сім’ї і без неї значно відрізняється. У першому випадку набувається новий досвід у житті та знання. Крім того, з’являються обов’язки та турботи. Усе це благотворно впливає на розум, мозок і розум у плані їхнього розвитку.

Сім етапів сімейного життя

Створення сім’їзавжди є процесом індивідуальним, оскільки всі люди різні, у кожного свій характер, інтереси, рівень освіченості та фінансового стану. Крім того, вік, у якому людина одружується, теж може бути різним, як і обставини, за яких це відбувається. При цьому можна простежити, через які стадії розвитку проходить будь-яка сім’я.

Коли створюється шлюб, подружжя стикається з тим, що їм якось потрібно навчитися вести разом господарство, правильно виховати дітей і налагодити контакт із родичами свого партнера тощо. Саме вирішення спільних питань дає змогу розвивати сім’ю. Загалом у психології стосунків сімейного життя існує сім стадій розвитку:

1. Етап закоханості, на якому партнери ще не можуть об’єктивно оцінити одне одного, вони просто не помічають недоліків або їх неправильно інтерпретують. Як приклад можна взяти неохайність, яку закохані люди на цьому романтичному етапі плутають із милою неуважністю. Грубість приймають за сильний характер, а відсутність смаку – за креативність.
2. На другому етапі починається конфронтація. Найчастіше це відбувається, коли закохані ухвалюють рішення про спільне проживання і пізнають одне одного ближче. Саме в цей час, коли доводиться розв’язувати безліч побутових проблем, рожеві окуляри починають спадати і партнери розуміють, що в них, виявляється, різні погляди на одні й ті самі речі та й узагалі, це не та людина, яку вони собі уявляли. За допомогою психології сімейного життя можна навчитися справлятися з проблемами у взаєминах, характерними для цієї стадії розвитку, з гумором, знаходити в будь-якій складній ситуації щось хороше та вміти проявляти терпимість.
3. Знаходження компромісів. Тут кожен із партнерів починає поступово приймати недоліки один одного, проте роздратування, як і раніше, залишається. На цій стадії необхідно навчитися взаємно поступатися в складних ситуаціях.
4. Подружжя починає приймати свою другу половину такою, яка вона є, роздратування зникає, тобто приходить терпимість. Таким чином, стосунки між чоловіком і жінкою зміцнюються і стають більш зрілими.
5. З’являється повага одне до одного. Після того як подружжя пережило вже досить багато складних ситуацій, їхні почуття спалахують з новою силою і виходять на новий рівень. Тепер партнери сприймають досягнення одне одного не так болісно, оскільки приходить тверде розуміння “ми”. Вони радіють і пишаються успіхами в особистісному зростанні своєї другої половинки. А досягнення на роботі припиняють сприйматися як те, що заважає сімейному життю.
6. Поява вдячності та довіри до партнера. Тепер подружжя готове підлаштовуватися одне під одного і координувати свої дії.
7. Любов. Досягти цього рівня можна тільки пройшовши всі шість попередніх стадій, переживши безліч протистоянь. Однак якщо пара все ж знайшла справжнє кохання, то воно з кожним роком стає тільки сильнішим і зруйнувати його вже практично неможливо. На цьому етапі взаєморозуміння стає таким, що подружжя розуміє одне одного з півслова і півпогляду. Однак варто зауважити, що вийти на такий духовний рівень здатні далеко не всі пари.

Кохана людина не рятує нас ні від чого: вона і не повинна рятувати

Три рівні в психології сімейного життя

Психологія сімейного життя виділяє три рівні стосунків у шлюбі:

1. Соціальний. Він передбачає офіційне укладення шлюбу. Обидва партнери в цьому разі усвідомлюють, що в них є низка зобов’язань. Крім того, існує негласна угода між подружжям з приводу спільного життя: домінування когось одного або ж одностайне партнерство. Як правило, тут повністю відсутня конфронтація через лідерство.
2. Сексуальний. Благополуччя стосунків між подружжям багато в чому залежить від гармонійного сексу. Конфлікти якщо і трапляються, то найчастіше з боку чоловіка через ревнощі.
3. Емоційний. Цей рівень у психології сімейних стосунків є головним. Якщо раптом між подружжям пропадає емоційна теплота і чуттєвість, а їм на зміну приходить пересичення, то союз найчастіше розпадається. У такому разі необхідно відновити чуттєвий зв’язок.

Фактори, що впливають на психологію сімейного життя

Як стверджують дослідники психології сімейного життя, причинами конфліктів, що впливають на стосунки в шлюбі, є:

• Психологічні особливості партнерів, що нерідко і стає причиною розлучення.
• Погані стосунки між батьками, які спостерігали чоловік і дружина в дитинстві.
• Побутові проблеми, наприклад, проживання з батьками, які втручаються в життя молодої пари, або постійне поневіряння по орендованих квартирах.
• Зловживання одним із партнерів шкідливими звичками, наприклад, алкоголем.
• Поява в сім’ї дитини, що призводить до появи низки труднощів або, навпаки, відсутність дітей, що не влаштовує подружжя або одного з них.
• Життєві ситуації, які стали причиною укладення шлюбного союзу, наприклад, незапланована вагітність.
• Занадто багато домашніх або робочих обов’язків, які призводять до перевтоми і того, що сил на сімейне життя вже не залишається.
• Обставини, які не влаштовують одного з партнерів (постійні відрядження на тривалий термін).
• Нереалізовані завищені очікування.

Ґрунтуючись на цьому, можна виділити такі типи шлюбу:

Виникнення кризи пов’язане з типом шлюбного союзу, а психологія сімейного життя допомагає впоратися подружжю з цим складним періодом, мінімізувавши втрати.

Кризи в психології сімейного життя

У психології сімейного життя в кожному періоді стосунків є пік, коли більшість шлюбів розпадається:

• 1 рік;
• 3 роки;
• 7 років;
• 10 років;
• 15 років;
• 20 років;
• 25 років.

Загалом існує два виходи з кризової ситуації

1. Шлюб зберігається (конструктивний).
2. Союз розпадається (деструктивний).

Варто зауважити, що нині конструктивний вихід із кризи не завжди можна вважати позитивним, оскільки буває так, що подружжя вирішує зберегти союз лише заради спільної дитини, щоб не травмувати її психіку. Однак у результаті нещасливі всі, чоловік із дружиною ледве терплять одне одного, а злість зривають якраз на дитині, заради якої і зберігалися стосунки. Закінчується все тим, що психологічна травма виникає у всіх.

Що стосується деструктивного виходу, то він у деяких випадках може навпаки принести користь. Приміром, подружжя, яке обтяжувало стосунки, знаходить душевну рівновагу, умиротворення і ціннісне усвідомлення тільки після розставання. А все це тільки сприяє особистісному зростанню.

У психології кризи сімейного життя по роках мають характерні особливості. Зрозуміти, що конфліктний період ось-ось настане, можна за певними ознаками:

• Пропадає ініціатива партнера або обох у плані інтимних стосунків.
• У подружжя немає бажання виглядати і поводитися так, щоб бути привабливим і бажаним для другої половини.
• Виникає безліч розбіжностей і конфліктів у питанні виховання дитини. Крім того, один із подружжя може “переманювати” чадо на свій бік.
• Вирішення спірних ситуацій призводить до наростання агресії, злості та роздратування.
• Пропадає інтерес одне до одного, розуміння почуттів партнера, а також бажання до зближення.
• Будь-яка дія і сказане слово викликає у другої половини роздратування.
• Права чоловіка або дружини утискаються, а думка не враховується. Цей партнер починає вважати, що він повинен завжди робити те, що хоче інший, потурати всім його примхам.
• Подружжя нічим не ділиться одне з одним (ні приємними речами, ні негативними подіями), бо знає, що не отримає від другої половини необхідної їм уваги та підтримки.

Як впоратися з кризами сімейного життя?

Ось кілька порад, які допоможуть подружжю подолати будь-які розбіжності:

• Не тримати в собі образи. Прихована провина може отруїти душу людини, яку образили, внаслідок чого в неї починає накопичуватися афект – вельми небезпечний і вибуховий стан. В один прекрасний момент може статися викид накопиченої агресії в бік того, хто її образив, дитини, випадкової людини або свою. Однак ображений чоловік необов’язково має кидатися на когось із кулаками, агресія може виражатися і в інших формах, наприклад, в алкоголізмі, зраді, ігроманії тощо.
• Ніколи не варто ображати партнера або переходити на особистості в суперечці. Хоча це правило актуальне не тільки щодо шлюбних союзів, а й у будь-яких інших. Образи являють собою вельми неконструктивний і низький спосіб ведення суперечки, тому він не тільки не допоможе розв’язати конфліктну ситуацію, а й посилить її. Під час суперечки краще вказувати не на особистість партнера, а на дії або власні почуття.

• Заряджайтеся позитивною енергією та вихлюпуйте негатив. Як стверджують психологи, криза в шлюбі виникає через те, що в стосунках недостатньо яскравих вражень. Якщо планується якесь свято, то відзначайте його з розмахом, намагайтеся відвідувати різні виставки та заходи, ходіть у кіно, в походи. Частіше слід влаштовувати романтичні вечори наодинці зі своєю другою половинкою. Непогано буде зайнятися спортом. І ще – заведіть щоденник, куди будете записувати те, що відчуваєте. Це допоможе зрозуміти свої відчуття і не зриватися на другій половинці.
• Прагніть до саморозвитку та знайдіть для себе заняття, яке приноситиме задоволення. Кожна людина повинна мати особистий простір, це допоможе залишатися цікавим партнеру якомога довше. Прагніть до нових знань і поглиблення вже наявних, діліться новою інформацією з другою половиною. Пам’ятайте про те, що сім’я є союзом двох самостійних особистостей, які усвідомлено прийняли рішення жити разом, але водночас не є залежними одна від одної.
• Уникайте болючих тем. Буває так, що другому доводиться миритися з деякими особливостями партнера, хоч вони йому і не подобаються. Наприклад, якщо дружину не влаштовує те, що чоловік захоплюється футболом, не варто явно висловлювати своє невдоволення цією грою. Конструктивніше буде обговорити рамки і форми захоплень, які влаштують обох.

Визначення готовності до сімейного життя

Перш ніж вступати в офіційний шлюб, партнерам слід вивчити етику і психологію сімейного життя, а для цього можна почитати відповідну літературу або проконсультуватися у фахівця. Це дасть змогу не припуститися помилок, яких багато хто припускається в законному союзі, а також переконатися в тому, чи дійсно готові до цього серйозного кроку. Потрібно розуміти, що для створення гармонійного і функціонального союзу недостатньо просто досягти статевого дозрівання.

У психології сімейного життя є три критерії зрілості пари для укладення шлюбного союзу. До них входять:

• зрілість ментальна, фізична;
• зрілість соціальна;
• готовність до шлюбу етична і психологічна.

Якщо говорити про соціальну зрілість, то вона свідчить про освіченість людини, уміння забезпечувати не лише себе, а й сім’ю, яку вона створила. Для цього вона повинна мати стабільну роботу.

Готовність подружжя на психологічному рівні характеризується усвідомленням концепції “ми”. Полягає вона в тому, що в чоловіка з дружиною з’являються спільні інтереси, вони починають ставитися до батьківства однаково і сприйняття духовних цінностей у них теж стає одне на двох. Однак потрібно розуміти, що особисте “я” партнерів у цьому разі порушуватися теж не повинно.

Яке воно – щасливе сімейне життя з точки зору психології?

• Якщо партнери у шлюбі щасливі, то вони усвідомлюють, що в будь-якій конфліктній ситуації варто шукати компроміс, адже сім’я не є полем бою. Саме такий союз, як вважають психологи, є найміцнішим і найщасливішим.
• Через роки спільного життя інтерес партнерів один до одного може зникнути, оскільки їм здається, що вивчили один одного на 100%. У цьому разі для того, щоб сім’я ставала тільки міцнішою, необхідно постаратися підтримувати взаємний інтерес, помічаючи при цьому навіть дрібниці, і розділяти інтереси другої половинки.
• Коли обидва в парі щасливі, вони не будуть доводити один одному свою перевагу в тій чи іншій справі. У здорових стосунках у кожного є свої функції, які він має виконувати, не намагаючись при цьому мати кращий вигляд. Саме такі сім’ї в психології вважаються найщасливішими.
• Важливо ставитися з почуттям гумору. Це почуття дозволяє переживати складні ситуації набагато простіше, не загострюючи уваги на негативних сторонах партнера. Тільки так, з точки зору психології, народжуються здорові сім’ї.
• Ідеальних стосунків не буває, у будь-якій сім’ї можуть виникати розбіжності та суперечки. Однак тільки пари, які по-справжньому щасливі, здатні зберегти баланс між негативом і позитивом, не допускаючи переваги в той чи інший бік.
• У побудові щасливої сім’ї порівняння є дуже потужним інструментом. Однак воно має бути використане не для того, щоб ставити чесноти іншого в докір, а для недопущення помилок, допущених іншими.
• Коли подружжя щасливе у шлюбі, воно намагається не допустити, щоб стосунки через сімейний побут стали нудними і сірими. Партнери періодично змінюють обстановку, ходять у басейн, у кафе, роблять перестановку у квартирі або змінюють свій імідж.
• Коли подружжя піклується одне про одного, воно ніколи не перебиває другу половинку під час важливої розмови. Це допомагає чути чоловіка/дружину і бути почутим самому.
• Як відомо, немає ідеальних людей, тому навіть у міцних шлюбах трапляються сварки. Щастя в даному випадку полягає в тому, що людина повинна вміти прощати і бути впевненою в тому, що колись її пробачать теж.
• У щасливих сім’ях ніколи не виникає питання: “І що тепер?”, якщо щось раптом пішло не за планом. Подружжя завжди намагається зрозуміти, чому саме так сталося. Потрібно завжди ставити себе на місце другої половинки, щоб дізнатися, які почуття вона відчуває і що змусило її зробити так чи інакше.
• Тільки в міцному шлюбі подружжя здатне дякувати одне одному за вчинки й оцінювати їх гідно. Як стверджують психологи, ніколи не варто сприймати старання своєї другої половинки як належне.
• Подружжя завжди має знаходити час для інтимних стосунків, навіть якщо це буде якийсь певний день у календарі.
• Коли партнери щасливі у шлюбі, вони не намагаються зайняти собою весь простір другої половинки. Вони завжди готові надати одне одному можливість побути наодинці, оскільки ставляться до цього з розумінням.
• Це ще одна ознака гармонійних і щасливих стосунків. Коли подружжя здатне переграти ситуацію, яка стала проблемною, і не припуститися при цьому тих самих помилок, тим самим вони позбавляються дуже багатьох сімейних проблем.
• Люди, які по-справжньому щасливі у шлюбі, не зупиняються на одній моделі стосунків, оскільки усвідомлюють, що життя не стоїть на місці й під нього потрібно постійно підлаштовуватися. Слід завжди прагнути до розвитку і намагатися знаходити нові точки дотику.
• Джерело