Одного разу авва Серафим у Єгипті проходив якимось селом і побачив там повію, що стояла перед своєю хатинкою. Старець сказав їй: «Чекай на мене сьогодні ввечері, бо прийду до тебе і хочу провести з тобою ніч». «Добре, авва», – відповіла та і приготувалася: постелила ліжко.
А ввечері старець прийшов до неї і запитав: «Приготувала ліжко?» Вона відповіла: «Так, авва», – і замкнула двері. Він сказав їй: «Почекай трохи, бо маємо своє правило, і я мушу його виконати». І почав старець свої молитви: спочатку Псалми – псалом за псалмом, молячись і благаючи Бога за неї, щоб навернулася і осягнула спасіння.
І Бог його вислухав. І стала жінка біля старця, тремтячи і молячись. А коли старець відспівав увесь Псалтир, вона впала на землю, а він перейшов до Апостола і по пам’яті відмовив велику частину тексту – так закінчив молитву. А жінка пройнялася скрухою і зрозуміла, що він прийшов до неї не заради гріха, а щоб спасти її душу.
Отож упала до його ніг, кажучи: «Змилуйся над мною, авва, і приведи мене туди, де я могла би служити Богові». Тоді старець привів її до жіночого монастиря і наказав його настоятельці: «Амма, прийми цю сестру і не накладай на неї ні тягарів, ні наказів, як на інших сестер, а давай їй, що захоче, і дозволь їй жити, як забажає».
Жінка пробула там кілька днів і сказала: «Я грішна. Хотіла би їсти тільки через день». А ще за короткий час вона сказала: «Маю багато гріхів на совісті. Хочу їсти тільки щочетвертого дня». І знову за короткий час попросила: «Амма, оскільки я дуже засмутила Бога своїми злочинами, окажи мені милосердя: замкни мене в келії і давай мені крізь віконце крихту хліба й роботу». І амма так і зробила. А вона служила Богові решту свого життя.
