Ми знайшли одне одного на зимовій турбазі, коли на вулиці вирували люті хуртовини, а січневий холод заморожував навіть найпалкіші серця. Я приїхала сюди відпочити від міської суєти. Фотографії в турагенції не обманули — опинилася у справжній казці з білими від снігу деревами і вузенькими лісовими доріжками.

Принц з’явився зовсім несподівано

Принц з’явився зовсім несподівано, правда, з невеликим запізненням, коли я вже відривала останні скупі шматочки скороминущого відпочинку. Він, як і я, приїхав із дуже далекого невідомого міста на кілька днів попрацювати діджеєм тутешньої дискотеки. На ній ми і встигли познайомитися. Пізніше він невимушено підсів у барі за столик до нашої галасливої хмільної компанії.

А через якийсь час я сором’язливо слухала милі дурниці, які він захоплено шепотів на вушко, ховаючись у моєму довгому волоссі від цікавих поглядів. Далекі безлюдні острови, ласкаві теплі хвилі й дрібні крупинки піску на засмаглій шкірі, що народжувала уява від його слів, кружляли мене у вихорі чарівності. Я рятувалася від них втечею і натикалася на його м’які губи. Намагалася бачити сувору реальність, але все одно опинялася у стихії хвиль десь на казкових далеких островах.

Наступного дня ввечері знову були пісок, хвилі і його ніжні губи. Він старанно вигрівав моє заледеніле від жорстоких життєвих інтриг серце, і я вдячно вбирала усім організмом його цілющу енергію. На світанку зрозуміла, що він їде. Чи то очі раптом стали чужими, чи то я так гостро відчувала, що змогла прочитати його думки.

— Це буде наш останній вечір, ти просто зобов’язаний бути поряд! — благально зазирала я в його засмучене обличчя.
— Мушу повернутися додому, — глухим голосом намагався він виправдатися, — занадто багато невідкладних справ. Прости мене, але це важливіше.

Я пробачила. Адже він був все ще поряд… Наступного дня, самотньо мружачись від яскравих сонячних променів, що відбивалися від сліпучо білого снігу, старанно переконувала себе, що сльози виступають на очах саме від цих променів, а не від чогось іншого.

«Мій солодкий хлопчисько»

«Мій солодкий хлопчисько», — старанно виводила на папері слова, які він вже ніколи не прочитає. Я писала лист в нікуди і болісно усвідомлювала, що мій принц уже за багато кілометрів від мене невимушено живе своїм звичайним життям. Я чекала його рівно доти, доки годинник не пробив північ. А потім мусила визнати поразку.

Якісь важливі, невідомі мені речі в іншому місті виявилися для нього важливішими за мої закохані очі й незаселені острови, які ми разом створювали. Коли стало зрозуміло, що чекати на диво вже годі, я знехотя підсіла до друзів, які веселилися на повну. За вікном завірюха несамовито боролася з непроглядною пітьмою, а я сиділа буквально на кілька сантиметрів ближче, ніж треба, до молодика з нашої компанії.

Як у сповільненому кадрі, відчинилися двері й усі приголомшено завмерли. На порозі стояв він і гарячково шукав мене в натовпі. Я не встигла відсунутися, і ці зрадницькі кілька сантиметрів болем відбилися в його очах. Звичайно, я кинулася коханому на шию і поспішно витягнула в темний коридор якнайдалі від цікавих поглядів. Але він уже встиг трохи розчаруватися в мені.

Відчуваючи свою провину, я піднімалася навшпиньки і рвучко цілувала його холодні щоки. І не знала, як зробити, щоб він зміг побачити захват і щастя, що вирували у мене в серці. Ми за руку вибігли на вулицю. Жорстокий вітер миттєво розтріпав моє довге волосся, я не встигла надіти шапку.

Неподалік стояла машина, байдуже висвітлюючи фарами передсмертні танці сніжинок, що розбивалися об землю.

— Я взяв таксі. Приїхав по тебе! Поїхали швидше, на нас чекають.
— Поїдемо! Я вкраду тебе! Зрозумів сьогодні, що не зможу без тебе жити.

Я стояла на вітрі і приголомшено стискала щось у руках. Було одночасно боляче і дуже солодко. Життя сміливо й нетерпеливо кликало мене вперед, а я твердо залишалася на місці, кутаючись від холоду в свою нікому не потрібну розсудливість. Боялася зробити неправильний крок і впасти у прірву. Боялася стати щасливою.

Він узяв мене за руку й майже силоміць посадив у таксі. Від захвату й солодкого щастя я майже нічого не бачила…

…Нині наше весілля. Мій коханий принц міцно тримає мене за руку, закохано зазирає в очі й ніжно шепоче:

— Ми завжди будемо разом. А ти… Ти просто не бійся бути щасливою…

Радимо також прочитати:

• Зворушлива історія справжнього кохання, яка знайде відгук у кожному серці
• Три надії Марії: шлях до справжнього кохання

Катерина ВАСИЛЕНКО