Інтерв’ю священика Ярослава Черенюка, завідувача кафедри практичних дисциплін Волинської православної богословської академії.
– Звідки в Україні пішла традиція ставити хрести на роздоріжжях та дорогах?
– Придорожні хрести в Україні свої витоки беруть з початку офіційного прийняття Християнства на наших землях за святого рівноапостольного князя Володимира, за прикладом благочестивого звичаю Візантійської держави.
– Що означає ця традиція?
– Придорожні хрести стають свідченнями шанування чесного хреста Господнього, тобто віри у чудотворну силу хреста як знаряддя, яким Ісус Христос визволив усіх людей від первородного гріха, прийнявши на ньому смерть. І всі, хто бачить такий хрест при дорозі і звертається з молитвою до Бога, отримує допомогу від Нього від злих сил і захист від небезпеки.
– Яка доля цих хрестів за «совєтів»?
– Комуністична ідеологія з її агресивним атеїзмом прирекла придорожні святині на повне винищення. Нищення їх виконувалося оперативно і безглуздо, особливо на початку 1960-х років, за хрущовських гонінь. Отож, із тих скрутних часів збереглися лише поодинокі хрести-фігури, які особливо ревно охоронялися віруючими людьми.
– Коли відновили традицію ставити хрести?
– Та все ж, незважаючи на тотальне нищення, придорожні хрести міцно залишалися в народній пам’яті, у народній багатовіковій традиції. Саме завдяки цьому, як тільки радянська держава припинила релігійні гоніння, хрести стали масово відновлюватись в Україні, особливо в західних її землях, уже з кінця 80-х років.
Відрадно, що хрести-святині відновлюються на тих же місцях, де вони колись стояли, що оживає, здавалося б, уже забута традиція.
– Не раз звертала увагу, що на таких хрестах прибивають дерев’яні гвіздки та молот. Це символізує розп’яття Ісуса Христа?
– Такі хрести-фігури можемо бачити по волинських селах і дотепер: у центрі хрестовини – скульптурне зображення розіп’ятого Месії, а поруч – виготовлені з твердого дерева обценьки, молоток, цвяхи. Ці предмети мають нагадувати кожному християнинові про тілесні страждання Спасителя, які Він перетерпів на хресті за людський рід.
Також на придорожних хрестах традиційно вирізьблювали інші символи страстей Господніх:
-
півень – проспівав тричі при зреченні апостола Петра;
-
драбина – з її допомогою вартові знімали тіло з хреста;
-
спис – римський солдат Лонгін встромив його під ребро Ісуса;
-
губка на списі – вона була змочена в оцті, щоби втамувати спрагу розіп’ятого;
-
30 срібняків – заплачені Іуді за зраду;
-
миска з миром – ним діви-мироносиці обтирали тіло;
-
терновий вінець – символ страждання на голові Ісуса.
– Чи можна вважати такі хрести святинями і чи треба перед ними хреститися?
– Проходячи повз придорожній хрест, кожний віруючий може перехреститися і промовити молитву, вшановуючи його як святиню. Зокрема, вживалася в таких випадках молитва до чесного хреста, яка водночас вважається молитвою проти злого духа: «…Радуйся, пречесний і животворчий хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, і подолав силу диявола, і дарував нам тебе, хрест Свій чесний, на прогнання всякого супротивника».
Фото: Павло Савчук
