У перекладі з багатьох європейських мов слово “глорія” означає “слава”, “велич”, “блиск”. Якою ж прекрасною має бути квітка, що отримала від цього слова свою назву! Але коли купуємо торбинки з глоріозою, то тільки дивуємося: на картинці неземна екзотика, а всередині – голе утворення, – корінь не корінь, бульба не бульба.
А втім, глоріоза (Gloriosa L) справді є однією з найкрасивіших рослин. Належить вона до родини лілійних (Liliaceae). Рід нараховує п’ять видів, що розповсюджені у тропічній Африці та Індії. Опинившись на магазинному прилавку між жоржинами та гладіолусами, ця тропічна ліана важко знаходить собі покупців. Але той, хто колись усе ж ризикне прихистити її, ніколи про це не пошкодує.
ТЕНДІТНІЙ ПАННІ НЕ ЗЛАМАЙТЕ ГОЛОВНОГО
Отож, якщо ви все ж купили цю дивну витягнуту бульбу, поводьтеся з нею обережно. Не зламайте її округлого кінчика, бо саме з нього утворюється брунька і виростає пагін. Придбайте горщик сантиметрів 15-17 у діаметрі та універсальний поживний ґрунт (чи приготуйте його самі з дернової, листової, торф’яної землі й піску в співвідношенні 2:2:1:1). Ще вам знадобиться опора для в’юнких рослин – за літо ліана може витягнутися до 2 м завдовжки. На дно горщика не забудьте насипати дренаж (2-3 см).
Посадіть бульбу, заглибивши її на 2,5-3 см й розташувавши неодмінно горизонтально. Увіткніть в землю опору, трохи полийте й поставте в тепле місце (температура має бути не менш як 20°С). Тепер треба чекати й стежити, щоб земля не пересихала.
ЯКОСЬ ВОНА РОЗПЛЮЩИТЬ ОЧКА І… ВЧЕПИТЬСЯ ЗА ТЮЛЬ
Пагін з’являється несподівано. За день він хвацько піднімається на кілька сантиметрів. З цього моменту йому потрібні хороше освітлення (але не палюче сонце з ранку до вечора), поливання і регулярне підгодовування рідкими квітковими добривами. Але зауважте: глоріоза не обвиває опору, а чіпляється за неї тонкими вусиками, тому рослину ліпше підв’язувати. І тримати якнайдалі від тюлевих фіранок, інакше вона неодмінно вчепиться й за них.
Доволі швидко глоріоза розростається і викидає бутони. Кожна квітка розкривається і зріє поступово. Спочатку її пелюстки зелені й скручені. Розпускаючись, вони жовтіють, але дивляться вниз. Відтак поступово червоніють і відгинаються доверху. Врешті стають малиновими. Одночасно на рослині маємо кілька квіток на різних стадіях розвитку. Квітки прекрасні. Вони доволі великі (до 10 см діаметром), акуратні, міцні й дуже вишукані. А тичинки, що стирчать у різні боки, додають африканського колориту. До речі, квіти глоріози дуже добре стоять зрізаними.
А ВЗИМКУ ЇХ НАРОДИТЬСЯ АЖ ДВІ
Таке диво може поселитися на вашому підвіконні чи в зимовому саду, а в спекотні літні дні його можна виносити й на відкрите повітря. Але, як і будь-яка феєрія, вона не може тривати вічно. До кінця літа квітування припиняється. Поступово треба зменшувати полив і взагалі обмежити його, коли рослина скине листя.
Зазвичай з жовтня й до наступної весни бульбу зберігають у кімнаті в прохолодному місці (10-12°С) чи на нижній полиці холодильника. Для цього її обережно виймають з горщика й засипають сухим піском чи субстратом. Коли восени ви почнете діставати бульбу із землі, вас, найімовірніше, очікуватиме сюрприз: замість однієї старої ви відкопаєте дві нові. Наступної весни висаджувати бульби в той самий ґрунт, в якому глоріоза росла торік, не варто, ліпше приготувати нову землю. Рослина забирає надто багато поживних речовин.
Єдине, про що варто ще попередити: у цієї “славної”, з огляду на назву, рослини всі частини отруйні.
