Кажуть, що перша дівчинка в сім’ї – найсильніший чоловік. І це не метафора. Це досвід тисяч жінок.
Коли в родині бракує опори, її місце займає хтось інший. Часто – це перша донька. Вона – “мамина помічниця”, “розумниця”, “молодець”, “опора”. Але за цими словами – часто втрачене дитинство.
Перша донька часто стає “другою мамою”
У багатьох сім’ях на першу дівчинку несвідомо покладають великі очікування – бути мамі помічницею, доглядати за меншими, бути спокійною, відповідати за настрій мами або тата.
Її навчили: не проси, не плач, ти перша, а значить маєш бути дорослою і сильною. Це формує гіпервідповідальність, самозречення, жорстку самоконтрольованість – якості, які часто приписують “сильному чоловікові”. “Я ще в дитинстві перестала бути дитиною, бо треба було бути сильною”.
У родовій системі іноді буває так, що, чоловіки слабкі або взагалі відсутні, і тоді жінки беруть на себе “мужню” енергію – діють, вирішують, забезпечують. І от тоді перша дівчинка “успадковує меч”, стає символічним “чоловіком Роду”.
Вона бере відповідальність за всіх, захищає маму, “тримає” родову лінію. Це не її свідомий вибір, але вона живе з відчуттям, що не має права бути слабкою, беззахисною, просити про допомогу.
Її дитинство минає в режимі “служіння” – не як дитини, а як опори для дорослих. Це формує в ній надмірну зрілість, труднощі з вразливістю, відчуття “мені ніхто не допоможе, треба все самій”.
Чи дійсно вона – “сильний чоловік”? Так, але це не природна роль, а вимушена компенсація. Вона сильна не тому, що хоче, а тому, що не було вибору.
У дорослому житті така жінка:
- бере відповідальність за всіх і все,
- не вміє просити про допомогу,
- боїться розслабитися, раптом все рухне,
- притягує партнерів, які потребують опіки, а не рівності,
- не вміє “бути слабкою”, бо це загрожує катастрофою.
Вона ніби носить внутрішню табличку: “Я все витримаю.”
Але ніхто не питає, чи хоче вона це витримувати.
Авторка – Inna Akhmerova
Радимо також прочитати:
- Старша, середня, молодша: як доля дитини залежить від порядку народження
