Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати  в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Я не знаю мови та поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які залишилися в Україні?», «Чи повернусь я додому?» тощо.

Як бути у таких ситуаціях – розповідає в телеграм-каналі Психологічна підтримка психологиня Галина Волошина.

Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись сам на сам із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.

Як надати першу психологічну допомогу, якщо ви не психолог

Такому стану характерні:

• неадекватна самооцінка;
• втрата перспективи та проблеми із плануванням;
• відсутність відчуття повної безпеки
• підвищений рівень песимізму,
• стримувати емоції стає важче;
• зміна соціальної активності;
• поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.

Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу.

Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.

Як розслабитися у складні часи. Техніка психолога

Що робити?

Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:

• прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди і війна точно закінчиться ваші емоції це окей, бо це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
• якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
• знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
• намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
• приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
• якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
• не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
• відстежуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).