Після вінчання і традиційного напутнього слова молодятам, один дуже мудрий священник проводив цікавий ритуал. Він підводив молодят до входу в церкву і казав: “Перш ніж ви підете, нареченій надається висока честь подзвонити у церковний дзвін”.
Він заводив молодят на дзвіницю, клав молодій у руку товсту мотузку. Вона тягнула щосили, але нічого не вдавалося. Смикала щосили знову і знову, але з часом розуміла, що не може зрушити важке металеве било дзвону.
Тоді священник пропонував нареченому допомогти нареченій. Разом вони тягнули за мотузку, і дзвін дзвонив, сповіщаючи всіх, що народилася ще одна сім’я.
А служитель напучував молодят: “Коли ви підете по життю, ніколи не забувайте, що дзвони задзвонять, тільки якщо ви будете тягти за мотузку разом”.
